ш. і 98 о 42 ' з. д. Остання від знайденої за допомогою місячних спостережень відрізнялася на 1о 51' на вест, що, однак же, здається, занадто багато.
Коли я роз'єднався з кораблем "Надія", то проклав свій курс таким чином, щоб пройти трохи на захід того місця, де капітан Маршанд 74 бачив птахів, які, як він каже в описі своєї подорожі, не видаляються ніколи від берегів. Вчора і сьогодні ми перебували близько вищевказаного місця, але ніяких ознак землі не бачили. Часом погода ставала похмурою, зі шквалами із заходу, що тривали майже весь минулий тиждень.
13 квітня. З 1 по 13 квітня пора року стояла якась непостійна, але вітри дули легше, і шквали заходили рідше. Сьогодні робив я спостереження на 29о 45' пд. ш. і 104 о 49 ' з. д. Довготу цю можна, поза всяким сумнівом, приймати за найточнішу, бо і по місячним спостереженнями вона вийшла 104о 33'.
За кілька днів перед цим ми поставили на палубу кузню і почали кувати сокири, ножі, великі цвяхи і долота для остров'ян Тихого Океану. 10-го числа я наказав прив'язати до якорів канати, щоб можна було пристати у всій готовності до острова Св. Пасхи, до якого при попутному вітру сподівався дійти в короткий час.
16 квітня. Оскільки з самої півночі почали заходити шквали і погода здавалася змінною, то я вранці о 3 годині ліг в дрейф, що тривало до 7-ї години. У цей час ми знялися знову з дрейфу, хоча горизонт був покритий хмарами.
Об 11 годині побачили ми острів Св. Пасхи, що лежить прямо проти нас. Направляючи шлях з півдня на північний захід, корабель "Нева" близько 5 годин підійшов до східної частини острова. Лише тільки наблизилися ми до першого каменю з лежачих у південній частині острова, почали з'являтися шквали з півночі і густий морок покрив берега. Тому, повернувши на схід, на ніч ми зарифувались.
Не доходячи до острова Св. Пасхи, бачили ми безліч невеликих пташок, схожих на голубів, але поменше. З цього ми зробили висновок, що знаходилися недалеко від острова.
17 квітня вранці берег відстояв від нас в 12 милях [22 км] на вест. О 8 годині, при північно-західному вітру ми підійшли до південного краю острова, у якого лежать два камені. Один з них досить дивного вигляду, бо здаля схожий на корабель під грот-брамселем 75, так що штурман наш вважав його за корабель "Надія". Проходячи повз каменів, ми зустріли багато смуг трави.
Острів Св. Пасхи зі східного боку здався мені дуже приємним. У багатьох місцях він покритий зеленню. Ми бачили кілька алей з бананових дерев, вельми добре розсаджених, і чагарників, біля яких повинні бути житла, тому що як вчора ввечері, так і сьогодні вранці, ми примічали там дим. Майже на самій середині східного берега стоять дві високі чорні статуї, з яких одна здавалася вдвічі вища за другу. Вони, на мою думку, складають один пам'ятник, бо знаходяться близько одна біля одної, і обидві обнесені палісадом. Південна частина острова вельми скеляста і складається з каменю, здаля схожого на плити, що лежать горизонтальними шарами. На вершині кручі видно зелень. Обійшовши південний край острова, я продрейфував на вест до полудня, а потім підійшов до західного берега милі на три. У цьому положенні мені відкрилося якірне місце, по берегах якого було видно великий бурун. Тут ми помітили кілька дерев і чотири чорних бовдури, з яких три були високі, а четвертий ніби до половини зламаний. Вони стоять у самого моря і представляють собою пам'ятники, опис яких знаходиться в подорожі Лаперуза 76. Сьогодні я став би на якір, якби не побоювався західних вітрів, при яких стояти тут небезпечно. Хоча легкий вітер дув з північного північного заходу, але іноді заходили дощові хмари, і, судячи по хмарах, погода здавалася вельми мінливою.
Не знайшовши тут свого супутника, я зважився чекати його кілька днів, а між тим зайнятися описом берегів і краще познайомитися з цим місцем, гідним цікавості. Для цього я опустився вдруге до східної частини острова. Ми пройшли вздовж неї кілометрів за п'ять і до полудня обігнули східний мис. Тоді хмари, які почали показуватися ще з ранку, нарешті, зібралися, і пішов проливний дощ зі змінним вітром. Оскільки мені не хотілося втратити останніх своїх пеленгів, то, віддаляючись від берега на відстані близько 7 миль [13 км], я ліг в дрейф.
Середина східної частини острова Св. Пасхи нижче своїх країв і місцями вкрита рослинами, біля яких знаходяться житла остров'ян.
Від берега ми були в такій близькій відстані, що дуже виразно могли бачити людей, що зібралися з цікавості. Деякі з них бігли слідом за нами, а інші залазили на купи каміння. Близько 9 години у багатьох місцях з'явився дим, а тому я і зробив висновок, що остров'яни в цей час готували собі їжу.
На скелястому березі стоять п'ять монументів, з яких перший ми помітили відразу після обходу південного краю острова. Він складається з чотирьох статуй. Другий знаходиться трохи подалі і складається з трьох бовванів. Потім іде третій, той же самий, який ми бачили вчора. Четвертий і п'ятий стоять ближче до східного мису. Біля останніх двох знаходиться набагато більше жител, і підошва гори оточена рослинами. Там впала нам в очі дуже велика плантація, схожа на бананову, і інші насадження, серед яких, як здавалося, була цукрова тростина. Хоча дув північно-західний вітер, але по березі розливалися буруни. Я помітив тільки одне піщане місце, але і воно було всіяне такою купою каменів, що не може служити пристанню. По самому березі лежить багато каменів; деякі з них ми визнали за сидячих людей. В інших же місцях вони утворюють великі кучугури, нагорі яких було примітне щось біле. Ймовірно, вони складені навмисне жителями і що-небудь означають.
Люди здавалися нам оголеними і темнуватого кольору. З тварин ми не бачили жодної.
Сьогодні близько нашого корабля показалось безліч летючої риби. З морських птахів я бачив до сих пір тільки три роду: тропічних, диких, про які я згадував раніше, і чорних, схожих на останніх як видом, так і польотом, але тільки трохи більше.
При заході сонця настав абсолютний штиль, і тому ми повинні були зупинитися на ніч в 9 милях [16 км] на норд від східного мису.
19 квітня на світанку подув тихий південний вітер, з великими південно-західними брижами. Побачивши береги, ми направили свій шлях уздовж північного. Мій намір було пройти вздовж нього настільки ж близько, як і вздовж східного берега. Але було мало вітряно і тиша, що тривали поперемінно з дощем. Вони не дозволили виконати цей намір. Втім, сама далека відстань від берега була не більше 5 миль [9 км]. Ми могли виразно розглядати не тільки миси і інші місця, що становлять головний предмет описів мандрівників, але навіть насадження і житла. Ця частина острова Св. Пасхи менш населена, ніж східна.
Між північним і східним мисами нами помічені чотири пам'ятники, з яких перший знаходився посередині і складався з однієї статуї, другий і третій — з двох статуй кожен, а останній — з трьох. Підходячи до них, ми побачили, що жителі розвели в різних місцях вогонь, що палахкотів до самого вечора. Може бути, це означало запрошення, щоб ми підійшли до берега. Однак же, не знаходячи ніде зручного місця, щоб пристати, я продовжував свій шлях на захід.
Тим часом, був відправлений ялик для спостереження над течією, якої він не знайшов, хоча нам невпинно траплялися плаваючі смуги трави. Я звелів наловити її і помітив, що одна обросла коралами, інша біля кореня мала частки червоного коралу з черепашками, ще одна ж, будучи переламана посередині, містила безліч іскор, які при уважному розгляді виявилися вельми малими тваринками.
20 квітня. Ніч була дощова. Так як погода була ще негодою, то і сьогодні я не був схильний стати на якір, а зважився пройти західним берегом. Після полудня спершу настала тиша, але о третій годині подув легкий вітерець, при якому наш корабель зробив два галси 77. Потім настав морок. Близько 6 години спустився я на південь, де і пробув до наступного ранку. Тривали брижі з південного заходу розповсюдили велике хвилювання по всій західній стороні острова, на якій ми помітили безліч вогнів і різних рослин. Тому можна зробити висновок, що вона настільки ж населена, як і східна. Всю ніч йшов дощ при змінних вітрах з півночі на південь.
21 квітня, при самому сході сонця, ми направили свій шлях до берега. Але поривчастий вітер і похмурі хмари, що часто заходили, примусили нас до 8 годин двічі лягати в дрейф. Близько 9 години небо прочистилось , і корабель підійшов до губі Кука. Але так як вітер дув з південного заходу, то я не зважився стати там на якір. Щоб не піти від острова, не залишивши будь-якої прикмети для корабля "Надія", на випадок його прибуття після нас, я відправив лейтенанта Повалішіна на човні з тим, щоб він, взявши з собою деяку кількість ножів, набійки, пляшок та іншого, роздав все це остров'янам і, між тим, намагався б оглянути місце розташування і виміряти глибину, загалом не пристаючи до берега. О 2 годині пополудні ялик вернувся до корабля з кількома бананами, солодкою картоплею 78, іньямамі 79 і цукровою тростиною.
Порівнявшись зі східним мисом, направились ми до Маркізьких островів.
Опис острова Св. Пасхи
Острів Св. Пасхи 80 знайдений голландським мореплавцем Рогевеном в 1722 році. Я не маю наміру входити в подробиці історії відкриття цього острова, тому, що про нього вже досить багато було написано раніше, а розміщу тут тільки те, чого сам був очевидцем.
Ми побачили острів, не доходячи до нього 40 миль [74 км], хоча горизонт був і не зовсім чистий. У ясну погоду, здається, можна його бачити миль за 60 [кілометрів за 110]. Спершу показалася нам полога гора з пагорбом праворуч на заході-північному заході. Пройшовши 10 миль [18,5 км], ми випустили з уваги згаданий пагорбок, а зліва помітили дві невеликі височини, які потім з'єдналися з зазначеною горою. Обходячи цей острів досить близько, я не знайшов ніде такого місця, де кораблю можна було б стояти на якорі. Береги всюди гористі, крім двох невеликих заток на східній стороні острова, за південним краєм, і на північній, не доходячи північного мису.
Так звана губа Кука, куди був посланий мною ялик, очевидно, — найкраще місце для пристані. Але і вона небезпечна при західних і південно-західних вітрах.