Як Геро я любив, це знає Бог.
Її убили наклепом, а вбивця
Боїться, бачу, нашого двобою,
Як я – змію за жало ухопить.
Хлопчиська, хвастуни, молокососи!
Л е о н а т о
Антоніо…
А н т о н і о
Мовчи. Я знаю їх
І знаю їм ціну. Їх бачу наскрізь:
Порожні франти, блазні, пустоцвіти,
Що брешуть, зводять наклепи, лестять,
Загрожують, кривляються, шпигають.
Вони б і нас хотіли залякати,
Коли б посміли. Я їх не боюсь.
Л е о н а т о
Антоніо!
А н т о н і о
Доволі. Не втручайся,
Я доведу цю справу до кінця.
Д о н П е д р о
Не хочу вас, синьйори, дратувати.
Ми щиро співчуваємо родині
І тужимо за Геро, та клянусь:
Її вина для нас незаперечна.
Л е о н а т о
Мій принце!..
Д о н П е д р о
Я і слухати не хочу.
Л е о н а т о
Не хочете? Ходімо, брате, в дім.
Я слухати мене примушу згодом.
А н т о н і о
Або комусь не жити на землі.
Леонато і Антоніо ідуть.
Входить Б е н е д и к т.
Д о н П е д р о. Ось і він! А ми вас шукаємо.
К л а в д і о. Що нового, синьйоре?
Б е н е д и к т. День добрий, принце.
Д о н П е д р о. Вітаю, Бенедикте. Ви прийшли майже вчасно, щоб відвернути майже бійку.
К л а в д і о. Ще трохи – і два беззубі старці відкусили б нам носи.
Д о н П е д р о. Леонато з братом. Як ти думаєш, якби дійшло до діла, ми не виявились би занадто молодими для них?
К л а в д і о. А ми шукали тебе. Нам щось дуже нудно; хотілось би розігнати нудьгу. Чи не допоможеш своїми дотепами?
Б е н е д и к т. Моя дотепність у піхвах. Накажете її дістати?
Д о н П е д р о. Хіба ти носиш її збоку?
К л а в д і о. Цього ще ніхто не робив, хоч багатьом їх дотепність вилазить боком. Хочу попросити тебе вдарити нею, як ми просимо музик вдарити у смички. Зроби милість – розваж нас.
Д о н П е д р о. Слово честі, він занадто блідий. – Ти хворий чи сердитий?
К л а в д і о. Веселіше, друже! Хоч кажуть, що турбота і кішку заморить, в тебе така жвава вдача, що ти й турботу можеш заморити.
Б е н е д и к т. Якщо ви хочете поцілити своїми дотепами в мене, я готовий зустріти їх коли і де завгодно.
К л а в д і о. Ну то дайте йому іншого списа: свій він розбив на друзки.
Д о н П е д р о. Присягаюся світлом дня, його обличчя зовсім спохмурніло!
К л а в д і о. В такому випадку, він знає, як слід чинити порядній людині.
Б е н е д и к т. Дозвольте вам сказати словечко на вухо.
К л а в д і о. Боже! Врятуй мене від виклику.
Б е н е д и к т (тихо до Клавдіо). Ви негідник. Я не жартую. Я готовий підтвердити це, коли і де вам буде завгодно. Я вимагаю сатисфакції, або я при всіх назову вас боягузом. Ви вбили невинну дівчину і дорого заплатите за її смерть. Чекаю відповіді.
К л а в д і о (голосно). Я охоче приймаю ваше запрошення і розраховую вас добре пригостити.
К л а в д і о. Так, я йому вдячний. Запрошує мене на телячу голову і каплуна. Даю вам слово майстерно їх розрізати, в протилежному випадку можете сказати, що ніж мій нікуди не годиться. А чи не буде ще й гусака?
Б е н е д и к т. Ваша дотепність легка на ногу: біжить підтюпцем.
Д о н П е д р о. Треба тобі розповісти, як днями Беатріче вихваляла твою дотепність. Я сказав, що в тебе тонкий розум. "Справді, — каже, — такий тонкий, що й не помітиш". – "Я хотів сказати, широкий розум". – "Так, — каже, — неозора площина". – "Він дуже спритно сипле дотепами". – "Правильно, — каже, — його тупі дотепи нікого не зачіпають". – "Він відмінно володіє словом". – "Так, — каже, — він присягався мені в понеділок ввечері, а у вівторок вранці вже забрав своє слово назад". Отак вона постійно вивертала навиворіт твої найкращі якості; та врешті-решт, зітхнувши, промовила, що кращого чоловіка немає у всій Італії.
К л а в д і о. При цьому гірко заплакала і сказала, що їй до тебе немає діла.
Д о н П е д р о. Так, це правда. І якби вона не ненавиділа його так смертельно, вона б пристрастно його покохала. Дочка Леонато нам усе розповіла.
К л а в д і о. Рішуче усе. Навіть, як він ховався в саду.
Д о н П е д р о. Коли ж ми почепимо роги дикого бика на голову мудрого Бенедикта?
К л а в д і о. З написом: "Одружений Бенедикт".
Б е н е д и к т. Прощай, хлопче, – ти мене зрозумів. Можете базікати без мене; ваші дотепи, як шпага хвалька, дякувати Богу, не ранять нікого. – Дозвольте подякувати вам, принце, за вашу ласку: змушений вас покинути. Ваш брат дон Хуан втік з Мессіни. Разом з ним ви вбили чудову невинну дівчину. А з цим молокососом ми ще зустрінемось. До тих пір щасливо залишатися! (Виходить.)
Д о н П е д р о. Він говорив серйозно.
К л а в д і о. Надто серйозно і, ручуся, що це через кохання до Беатріче.
Д о н П е д р о. Він кинув тобі виклик?
К л а в д і о. Прямо і недвозначно.
Д о н П е д р о. Яка кумедна істота людина, коли вона одягає камзол і штани, а розум забуває вдома!
К л а в д і о. Він поводить себе, як велетень перед мавпою, а по-суті, перед такою людиною і мавпа – мудрець.
Д о н П е д р о. Одначе, треба зібратися з думками і поставитись до справи серйозно. Чи не сказав він, що мій брат втік?
Входять Ш и п ш и н а, Д о в б н я і варта з К о н р а д о м і Б о р а ч і о.
Ш и п ш и н а. Ходімо, панове. Якщо правосуддя не справиться з вами, то щоб йому не зважувати на своїх терезах нічого путнього. Ваше шахрайство вам не допоможе.
Д о н П е д р о. Що це? Двоє з наближених мого брата зв'язані! І один з них – Борачіо!
К л а в д і о. Спитайте, за що вони арештовані, ваша високосте.
Д о н П е д р о. Панове, чим завинили ці люди?
Ш и п ш и н а. Вони зробили брехливий донос; крім того, сказали неправду; по-друге, звели наклеп; по-шосте й останнє, оббрехали дівчину; по-третє, підтвердили невірні речі; і, на останок, вони брехуни і шахраї.
Д о н П е д р о. По-перше, я питаю: що вони зробили? По-третє, я питаю: яка їх провина? По-шосте і останнє: за що вони арештовані? І наостанок: у чому їх звинувачують?
К л а в д і о. Ось що називається – допитати за всіма пунктами!
Д о н П е д р о. Що ви скоїли, панове, що вас ведуть зв'язаними на допит? Цей учений пристав такий премудрий, що його не зрозумієш. В якому злочині вас звинувачують?
Б о р а ч і о. Ваша високосте, звеліть не вести мене на допит. Вислухайте мене самі, і хай граф уб'є мене. Я обманув навіть ваші очі. Те, чого не змогла запідозрити ваша мудрість, відкрили оці дурні. Вони підслухали вночі, як я зізнавався цьому чоловікові у тому, що ваш брат дон Хуан намовив мене звести наклеп на синьйору Геро. Я розповів йому, як вас привели до саду, і ви там спостерігали за моїм побаченням з Маргаритою, одягненою в сукню Геро, як потім ви вирішили зганьбити Геро під час вінчання. Моя підлість занесена до протоколу. Я охочіше підтверджу його своєю смертю, ніж повторю розповідь про свою ганьбу. Дівчина вмерла від брехливих звинувачень, сфальшованих мною і моїм хазяїном. Коротше кажучи, я не бажаю нічого, крім відплати за мою ницість.
Д о н П е д р о
(до Клавдіо)
Чи не встромили сталь тобі у серце
Його зізнання?
К л а в д і о
Слухаючи їх,
Страшну отруту випив я.
Д о н П е д р о
(до Борачіо)
Невже
Мій брат штовхнув тебе зробити підлість?
Б о р а ч і о
І щедро заплатив мені за труд.
Д о н П е д р о
Він – втілення брехні і віроломства.
Зробивши злочин, він таємно втік.
К л а в д і о
О Геро, у душі воскрес твій образ
У тій красі, яку я так любив!
Ш и п ш и н а. Ведіть геть позивачів! Протоколіст, напевне, вже реформував синьйора Леонато. А головне, не забудьте підтвердити в належний час, що я – осел.
Д о в б н я. Та он іде і синьйор Леонато з протоколістом.
Входять Л е о н а т о, А н т о н і о і п р о т о к о л і с т.
Л е о н а т о
Де злодій цей? Поглянути я хочу,
Щоб, стрінувши подібного до нього,
Я міг остерегтися. Хто із них?
Б о р а ч і о
Злочинець я.
Л е о н а т о
Це ти убив словами
Дитя моє невинне?
Б о р а ч і о
Я один.
Л е о н а т о
Даремно ти на себе зводиш наклеп.
Дивись: ось два шановних чоловіка,
А третій втік, – це справа їхнії рук!
Спасибі вам усім за вбивство Геро!
До подвигів своїх ви приєднайте
Іще одну з блискучих ваших справ!
К л а в д і о
Не знаю, як вас слухати просити,
Та говорити мушу. За гріхи
Мені призначте будь-яку спокуту;
Усе я зрозумію і стерплю, –
Бо ви підстави маєте для помсти, –
Хоч грішний я лиш в тому, що мене
Безглузда недовіра засліпила.
Д о н П е д р о
Я також помилявся, свідок Бог;
Та хочу я загладити провину,
Скажіть лиш – чим? Я виконаю все.
Л е о н а т о
Я знаю, що над смертю ви не владні,
Тож не кажу вам: оживіть дочку!
Та хочу я, щоб жителі Мессіни
Дізнались, що вона була безгрішна.
Якщо любов підкаже вам слова,
Вшануйте гроб її печальним гімном
І написом скорботним. Завтра вранці
Чекаю вас до себе. І якщо
Вам доля не судила стати зятем,
То станьте хоч племінником мені.
У брата є дочка. Вона і Геро,
Мов близнюки, нерозрізненно схожі.
Його й моя наступниця вона.
Женіться – і забута буде помста.
К л а в д і о
Який ви благородний, Леонато!
Зізнаюсь, я розчулений до сліз.
Я згоден із умовою. Віднині
Моїм розпоряджайтеся життям.
Л е о н а т о
Тож завтра вранці я на вас чекаю.
До зустрічі. А злодія цього
(вказує на Борачіо)
Зведемо з Маргаритою віч-на-віч.
Без сумніву, підкуплена вона
І знала все.
Б о р а ч і о
О ні, клянусь душею,
Вона мети побачення не знала
І вірною була покійній Геро.
Вона не винна, присягаюсь вам.
Ш и п ш и н а. Крім того, ваша милосте, хоч це й не записано в протоколі білим по чорному, та цей позивач і кривдник назвав мене ослом. Благаю покірно, хай це йому пригадають, коли призначатимуть кару. А ще варта чула, що вони говорили про якогось Фасона: він, кажуть, ходить із сережкою у вусі, весь у кучерях і у всіх канючить гроші в борг. І він так довго цим займається, ніколи не віддаючи боргів, що люди зачерствіли душею і не хочуть більше подавати в ім'я Боже. Прошу вас допитати його за цим пунктом.
Л е о н а т о. Дякую тобі за турботу і чесний труд.
Ш и п ш и н а. Ваша милість говорить як вдячний і шанобливий юнак, і я хвалю за вас Бога.
Л е о н а т о. Ось тобі за труди.
Ш и п ш и н а. Благослови, Господи, вашу обитель.
Л е о н а т о. Іди. Я звільняю тебе від нагляду за арештантами. Дякую.
Ш и п ш и н а.