Банальна, як життя, банальна, наче смерть.
Я обірву струну жорстокого романсу,
Гітару – на шматки. Ніяких милосердь!
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Не треба обіцять. Любов – то нездійсненність.
Навіщо під обман вести, як під вінець?
Видіння наших мрій розвіяла буденність.
Не варто й починать, щоб не прийшов кінець.
А совість, наче пес, якого не впускаю,
Тихенько скавулить і лапою шкребе.
За те, що розлюбив, пробачить не благаю,
Пробач мені за те, що я любив тебе!
Переклад Олександра Грязнова