Її неробством не каліч.
Душа повинна працювати
І день, і ніч, і день, і ніч!
Жени її, немов багнети
Десь у Колимських таборах,
Через вибоїни й замети,
По бурелому й чагарях.
Дрімати на ранкових зорях
В м'якому ліжку не давай.
Тримай завжди її у шорах
І поводів не попускай!
Якщо почнеш їй потурати
І підкорятись, головне,
Вона тебе не те, що з хати, –
Зі світу білого зжене.
Отож, виховуй відповідно,
Учи і мучай дотемна,
Щоб жить по-людськи, чесно й гідно,
З тобою вчилася вона.
Хоч засади її за грати,
Хоч відпусти, не в тому річ:
Душа повинна працювати
І день, і ніч, і день, і ніч!