Місяць, тьмяний і блідий.
На засніжені рівнини
Ронить зрідка промінь свій.
По дорозі, ледь помітній,
Трійка весело біжить.
Під дугою дзвоник мідний
Надокучливо бряжчить.
Легко мчать мене санчата,
Лине пісня ямщика –
То весела і завзята,
То тужлива і гірка.
Ані вогника у хаті
Поблизу чи вдалині,
Тільки версти смужкуваті
Все трапляються мені.
Сумно, нудно… Завтра, Ніно,
Я до милої вернусь
І, пригрівшись край каміна,
Задивлюсь – не надивлюсь.
Мірний порух стрілок сонних
Буде вказувати час.
Та, позбувшися сторонніх,
Не розлучить північ нас.
Тоскно, Ніно: шлях мій скучний,
Задрімав і змовк ямщик.
Стих і дзвоник однозвучний,
Остаточно місяць зник.
Переклад: Грязнов Олександр Андрійович