Від крові, що рікою тут лилась,
Що збереглося, що дійшло до нас?
Засипані траншеї і редут…
Та два-три дуба виросли на них,
Розкинувшись і широко, і сміло.
Красуються, шумлять… Яке їм діло,
З чиїх кісток росте коріння їх?
Природа не цікавиться людьми,
Чужі їй наші битви і походи.
Неясно усвідомлюємо ми
Себе самих – лиш примхою природи.
Дітей своїх, що в праці чи в бою
На ласку сподіваються Господню,
Вона усіх приймає у свою
Байдуже поглинаючу безодню.
Переклад: Грязнов Олександр Андрійович