Де Терек вирує в імлі,
Над прірвою башта стояла,
Вся чорна на чорному тлі.
В тій башті, високій, старезній,
Цариця Тамара жила:
Прекрасна, як ангел небесний,
Як демон, підступна і зла.
І часто в пітьмі серед ночі
Там вогник горів золотий,
Втішав подорожньому очі,
Манив на спочинок нічний.
І линула пісня Тамари:
Бажання і пристрасть у ній,
Всесильні, скоряючі чари,
Принада спокусливих мрій.
Заходив на поклик до пері
Військовий, пастух і купець.
Йому відчинялися двері,
Проводив похмурий скопець.
Вся в перлах, убрана парчею,
На гостя чекала вона
В постелі м'якій. Перед нею
Шипіли два кубки вина.
Гарячі спліталися руки,
Вуста віддавались вустам,
І дивні, нечувані звуки
Лунали опівночі там.
Немов би в тій башті порожній
Сто пар юнаків і жінок
У оргії дикій, безбожній
Танцюють весільний танок.
Та тільки-но промінь світання
Дарує рум'янець хребтам,
Відразу пітьма і мовчання
Тоді оселялися там.
Лиш Терек в тіснині Дар'яла
Ревінням пробуджував світ.
За хвилею хвиля зринала,
Котилась за іншими вслід,
Що гостя недавнього тіло
В далекий відносили край.
У башті щось довго біліло,
Звучало звідтіль: прощавай.
Таким було ніжним прощання,
Так солодко голос звучав,
Мов ласки палкого кохання
І зустріч нову обіцяв.
Переклад Грязнова Олександра Андрійовича