Стрімчаку вмостившися на груди.
Ранком з легковажністю приблуди
Полетіла, радісна і чиста.
Та лишився в зморшці слід вологий
На щоці у велетня, неначе
Він і справді журиться і плаче,
Кинутий, самотній і убогий.
Переклад Грязнова Олександра Андрійовича