ніч розвидняйся" —
квакають жаби
у смутку
теж є радість
осіннє надвечір'я
суріпиці квіти
місяць на сході
сонце на заході
ген далеко
за повільними днями
сива давнина
до свічки
запалюють свічку
весняний вечір
перед білою хризантемою
затремтіли-завагалися
ножиці
весняне море
від зорі до зорі хвилю шле
хвилю шле
покинута
не розгинаючи спини
рис саджає
крізь віття сакури
проглядає храм
лиш про батька-матір
думки мої
осені присмерк
навколишні села
глибоким сном заснули
водоспад шумить