Мовчімо про нього і не хвилюймо більше вашу матір. Фігаро говорив, що їй потрібен повний спокій. А головне, пожаліймо молодість Флорестини й ретельно приховаймо від неї, чим викликана ця подія.
СЦЕНА III Ті ж самі, Флорестина й Сюзанна.
Флорестина (вбігає). Боже мій! Мамо, що з вами?
Графиня. Нічого, крім приємних для тебе новин. Твій хрещений зараз все тобі розповість.
Граф. Ах, Флорестино, я здригаюся лише на саму думку про те, якій небезпеці я ледве не піддав твою молодість! Але дякуючи Всевишньому, ти не вийдеш заміж за Бежеара! Ні, ти не станеш дружиною неймовірного негідника!..
Флорестина. О Боже! Леоне!..
Леон. Сестро, він усіх нас обвів круг пальця!
Флорестина (графу). Я — сестра Леона?
Граф. Бежеарс обманював нас. Обманював одних за допомогою інших, а ти була метою його мерзенної підступності. Я вижену його з дому.
Графиня. Твоя інстинктивна боязкість виявилася мудрішою за наш досвід. То ж подякуй Богові, дитя моє, за те, що він врятував тебе від такої небезпеки.
Леон. Сестро, він усіх нас обвів круг пальця!
Флорестина (графу). Чому він називає мене сестрою?
Графиня (захоплено). Так, Флорестино, ти теж належиш до нашої родини. Це наша дорогоцінна таємниця. Ось твій батько, ось твій брат, а я навіки твоя матір. Ніколи не забувай про це! (Протягує руку графу.) Альмавіво, це ж справді так? Вона — моя донька?
Граф (палко). А він — мій син. Вони обоє наші діти. (Всі по черзі обіймають один одного.)
СЦЕНА IV Ті ж самі, Фігаро та пан Фаль, нотаріус.
Фігаро (вбігає, скидає плащ). Прокляття! Гроші вже в нього. Зрадник виходив з ними саме в той час, коли я входив до пана Фаля.
Граф. Ах, пане Фаль, ви поспішили!
Пан Фаль (пожвавлено). Ні, пане, навпаки. Він пробув у мене більше години, змусив мене відразу укласти шлюбну угоду і внести до неї пункт про його дарунок. Потім віддав мені мою розписку — там унизу стоїть і ваш підпис — і сказав, що це його гроші, що він успадкував їх і що він давав їх вам на зберігання...
Граф. Ах, лиходій! Нічого не забув!
Фігаро. Скільки ще попереду хвилювань!
Пан Фаль. Після того, як він мені все це пояснив, як я міг не віддати йому гроші? Це ж векселі на пред'явника. Якщо ви розірвете шлюбну угоду, а він захоче залишити гроші в себе, то тут майже нічого не вдасться зробити.
Граф (палко). Нехай згине усе золото світу, аби мені вдалося позбавитися Бежеарса!
Фігаро (кидає капелюх на крісло). Нехай мене повісять, якщо в нього залишиться бодай один обол. (Сюзанні.) Йди постережи, Сюзанно. (Сюзанна виходить.)
Пан Ф а л ь. Ви можете змусити його визнати у присутності надійних свідків, що він отримав цю суму від графа? Інакше, думаю, навряд чи вам вдасться відібрати в нього гроші.
Фігаро. Якщо його німець повідомить йому, що тут відбувається, він більше сюди не повернеться.
Граф (жваво). Ось і добре! Це все, чого я хочу. А гроші нехай залишить собі.
Фігаро (жваво). Спересердя залишити йому спадщину ваших дітей? Це не доблесть, це слабкість.
Леон (сердито). Фігаро!
Фігаро (голосніше). Я з цим не миритимусь. (Графу.) Якої ж нагороди може очікувати від вас відданість, якщо ви так платите за віроломство?
Граф (сердито). Але спробувати повернути гроші неналежними засобами — означає дати йому можливість торжествувати...
СЦЕНАV
Ті ж самі й Сюзанна.
Сюзанна (у дверях, кричить). Пан Бежеарс йде! (Виходить.)
СЦЕНА VI Ті ж самі, крім Сюзанни. Всі дуже схвильовані.
Граф (у нестямі). А, зрадник!
Фігаро (дуже швидко). Вже ніколи радитись, але якщо ви послухаєте мене і вдаватимете, нібито нічого не трапилося, то я гарантую вам успіх..
Пан Фаль. Ви говоритимете з ним про гроші та шлюбний контракт?
Фігаро (дуже швидко). Ні, він дуже добре обізнаний у всіх тонкощах. Так просто, з ходу його не взяти! Треба почати здалеку, щоб врешті-решт він сам добровільно зізнався. (Графу.) Нібито ви хочете вигнати мене.
Граф (розгублено). Але ж... але... за що?..
СЦЕНА VII
Ті ж самі, Сюзанна та Бежеарс.
Сюзанна (вбігає). Пане Бежеа-а-а-а-а-а-арс! (Стає коло графині. Бежеарс висловлює глибоке здивування.)
Фігаро (побачивши його, вигукує). Пане Бежеарс! (Смиренно.) Що ж, одним приниженням більше. Оскільки ви обіцяєте вибачити мені, якщо я розкаюся у своїх провинах, то сподіваюся, що пан Бежеарс теж буде настільки ж великодушним.
Бежеарс (здивовано). Що трапилося? Чому ви всі тут зібрались?
Граф (різко). Для того, щоб вигнати мерзенну потвору!
Бежеарс (побачивши нотаріуса, ще більш здивовано). Пане Фаль, і ви тут?
Пан Фаль (показує йому шлюбну угоду). Бачите, ми не гаємо часу. Тут усе вам сприяє.
Бежеарс (здивовано). О! О!..
Граф (нетерпляче до Фігаро). Що ж ви? Покваптеся. Мені це вже набридло. (Упродовж цієї сцени Бежеарс дуже уважно спостерігає за ними обома.)
Фігаро (благаючи, звертається до графа). Бачу, хитрувати безглуздо, то ж покінчімо з моїм сумним зізнанням. Так, я змушений ще раз визнати, що з метою зашкодити пану Бежеарсу я вів спостереження за ним, вистежував і в усьому йому заважав. (Графу.) Ви, пане, не дзвонили, коли я увійшов до вас, а увійшов я тільки задля того, щоб дізнатися, чому вам принесли скриньку з коштовностями графині, і побачив, що потаємне відділення відчинене.
Бежеарс. Так, так, на мій превеликий жаль воно відчинилось!
Граф (робить схвильований жест, убік). От нахаба! Фігаро (схиляється і смикає графа за камзол). Ах, пане, не кажіть більше ані слова!
Пан Фаль (злякано). Пане!
Бежеарс (тихо графу). Стримуйтеся або ми нічого не дізнаємось. (Граф тупає ногою. Бежеарс пильно дивиться на нього.)
Фігаро (зітхаючи, звертається до графа). Саме тому, знаючи, що графиня та пан Бежеарс зчепилися, щоб спалити якісь, наскільки мені відомо, важливі папери, я зненацька привів вас.
Бежеарс (до графа). А я що вам казав? (Граф розлючено кусає носовик).
Сюзанна (підходить до Фігаро, тихо). Досить! Досить!
Фігаро. Нарешті я маю зізнатись у тому, як, зрозумівши, що вас не вдається посварити, я зробив усе можливе, аби спровокувати між графом та графинею бурхливе з'ясування стосунків... Але воно завершилося не так, як я очікував...
Граф (до Фігаро гнівно). Чи скоро ви припините своє виправдання?
Фігаро (смиренно). На жаль, мені більше нічого додати, бо саме після цієї суперечки прийшов виклик від пана Фаля для завершення укладання шлюбної угоди. Щаслива зірка пана Бежеарса взяла гору над усіма моїми хитрощами... Хазяїне! Поважаючи мою тридцятирічну...
Граф (роздратовано). Я вам не суддя. (Швидкоходить по кімнаті.)
Фігаро. Пане Бежеарс!
Бежеарс (до якого повернулась самовпевненість, іронічно каже). Хто? Я? Любий друже, я навіть не здогадувався, що настільки зобов'язаний вам! (Підвищуючи голос.) Отже, моє щастя наблизилося завдяки злочинним зусиллям, спрямованим на те, щоб відібрати його у мене! (Леону та Флорестині.) О молоді люди! Який урок! Ходімо ж з чистою душею чесним шляхом. Ви самі бачите, що інтрига рано чи пізно знищує того, хто її почав.
Фігаро (смиренно бормоче). О, так!
Бежеарс (до графа). Пане, пробачте йому цього разу і нехай він їде!
Граф (суворо Бежеарсу). Це ваш вирок?.. Я підписуюся під ним.
Фігаро (палко). Дякую, пане Бежеарс! Але я бачу, що пан Фаль поспішає закінчити з угодою...
Граф (різко). Усі пункти мені відомі.
Пан Фаль. Окрім одного. Зараз я вам зачитаю, який дарунок пан Бежеарс... (Шукає потрібне місце.) М-м-м... "Мессір Джеймс Оноре Бежеарс..." Ага! (Читає.) "А щоб продемонструвати майбутній дружині справжній доказ його прихильності, її вищезгаданий майбутній чоловік віддає у її повну власність усе своє велике багатство, яке становить на сьогодні (повільно) згідно з його заявою три мільйони золотом у векселях на пред'явника, ці векселі він нам, нотаріусам, що підписалися нижче, пред'явив і які додаються до цієї угоди". (Читаючи, протягує руку.)
Бежеарс. Ось вони, тут у гаманці. (Передає гаманець Фалю.) Не вистачає лише двох тисяч луїдорів, які я взяв на весільні витрати.
Фігаро (поспіхом, показуючи на графа). Граф вирішив усі витрати взяти на себе — я отримав від нього таке розпорядження.
Бежеарс (дістає з кишені векселі і передає їх нотаріусу). У такому випадку включіть і їх. Нехай увесь мій дарунок буде пред'явлений! (Фігаро відвертається і закриває рота рукою, щоб не розсміятися. Пан Фаль відкриває гаманець і ховає векселі.)
Пан Фаль (показуючи на Фігаро). Ми завершимо з угодою, а тим часом пан Фігаро підрахує все. (Передає відкритий гаманець Фігаро.)
Фігаро (захоплено). Бачу, що щире зізнання не гірше за будь-яку іншу добру справу: воно теж приносить нагороду.
Бежеарс. Що таке?
Фігаро. Мені приємно ще раз переконатися, що серед нас є не тільки одна великодушна людина. Нехай Бог береже двох таких зразкових людей! Нам нічого не треба писати. (До графа.) Це ваші векселі на пред'явника. Так, пане, я їх впізнав. Між вами та паном Бежеарсом іде двобій великодушності: один дарує своє багатство нареченому, а наречений дарує його своїй майбутній дружині! (Молодим людям.) Пане, пані, дивіться, який щедрий заступник! Ви будете обожнювати його!.. Але, здається, я сказав щось не те? Чи від захоплення не припустився я якоїсь образливої нескромності? (Усі мовчать.)
Бежеарс (трохи здивований, потім, вгамувавши зніяковіння, рішуче). Ваша нескромність не може бути образливою, якщо тільки мій друг не виступить зі спростуванням і якщо він заради мого задоволення дозволить мені визнати, що я дійсно отримав ці векселі від нього. Того, хто має добре серце, вдячність не обтяжує. Тепер, коли я зізнався в цьому,^відчуваю себе вкрай задоволеним. (Показуючи на графа.) Йому я зобов'язаний щастям і багатством і, розділяючи їх з його вельмишановною донькою, я лише повертаю те, що належить йому. Дайте мені гаманець, я хочу тільки мати честь власноручно покласти його до її ніг при укладанні нашої щасливої шлюбної угоди. (Намагається взяти гаманець.)
Фігаро (підстрибуючи від радості). Панове, ви чули? Якщо буде необхідно, будете свідками. Хазяїне, ось ваші векселі, поверніть їх колишньому власнику, якщо серце вважає його гідним цього. (Передає гаманець графу.)
Граф (підводиться; до Бежеарса). Боже мій! Повернути йому?! Жорстока людино, геть з мого дому! Пекло менше лякає мене, ніж ви! Завдяки відданості мого доброго старого слуги я виправив свою помилку.