Убивці

Ернест Хемінгуей (Гемінґвей)

Увага! Ви читаєте фрагмент тексту. Повний текст твору вилучено за запитом правовласників!

Убивці

Дворі відчинились, і до їдальні Генрі зайшли двоє. Вони сіли біля прилавка.

— Що подати? — спитав Джордж.

— Не знаю,— відказав одип.— Ти що їстимеш, Еле?

— Та пе зпаю,— озвався Ел.— Не надумаю навіть, що б його вибрати.

Надворі сутеніло. За вікном засвітилися ліхтарі. Двоє біля прилавка читали меню. Нік Адамс роздивлявся їх з другого кінця прилавка. Коли вони зайшли, він розмовляв із Джорджсм.

— Мені смажену вирізку з яблучною підливою та картопляним пюре,— сказав перший.

— Це ще пе готове.

— Чого ж воно написане в меню?

— Це обідня страва,— пояснив Джордж.— Обіди в нас від шостої.— Він доглянув на стінний годинник за прилавком.— А тепер п'ята.

— Годинник показує двадцять на шосту,— сказав другий незнайомець.

— Він на двадцять хвилин поспішай.

— Ну, біс із ним, з тим годинником,— сказав перший.— Чим же тут можна підживитися?

— Можу подати різні сендвічі,— відказав Джордж.— Яєчню з шинкою, яєчню з салом, печінку з салом, біфштекс.

— Даси мені курячі крокети в сметані, з горошком і картопляним пюре.

— Це теж обідне.

— Все, що ми замовляємо, обіднє, еге ж? Он як ти повертаєш!

— Можу дати яєчню з шинкою, яєчню з салом, печінку...

— Я беру яєчпю з шинкою,— сказав той, котрого звали Ел.

Він був у котелку й чорному пальті, застебнутому на всі ґудзики.

Обличчя мав дрібне, бліде й тонкогубе. На шиї в нього було шовкове кашне, на руках — рукавички.

— А мені яєчню з салом,— сказав другий. На зріст він був майже такий самий, як Ел. Вони різнились обличчями, але одягом скидалися на близнят. На обох були пальта, виднмо тісні. Та й сиділи вони однаково — нахилившись уперед і поклавши лікті на прилавок.

— А випити щось е? — спитав Ел.

— Пиво, морс, імбирний напій.

— Я питаю випити.

— Оце все, що я сказав.

— Чудове містечко,— мовив другий.— Як воно хоч зветься?

— Семміт.

— Тії чув коли про таке? — спитав Ел свого товариша.

— Ні,— відказав той.

— А що тут роблять вечорами? — снитав Ел.

— Обідають,— сказав його товариш.— Усі приходять сюди і їдять той знаменитий обід.

— Таки вгадали,— мовив Джордж.

— То ти думаєш, що я вгадав? — спитав його Ел.

— Атож.

— Ти молодець хоч куди, еге?

— Атож.

— Ніякий ти не молодець,— сказав другий.— Правда ж, Еле'' — Бовдур він,— сказав Ел. Тоді обернувся до Ніка:— Тебе як звати?

— Адамс.

— Ще один молодець,— сказав Ел.— Як по-твоєму, він моло дець, Максе?

— У цьому містечку самі молодці,— відказав Макс.

Джордж поставив на прилавок дві тарілки: яєчню з шинкою і яєчню з салом. Тоді присунув до них по тарілочці смаженої картоплі й зачинив віконце до кухні.

— Котра ваша? — спитав він Ела.

— А ти не пам'ятаєш?

— Із шинкою.

— Бач, який молодець,— сказав Макс. Тоді простяг руку і взяв тарілку з яєчнею. Обидва їли в рукавичках.

На превеликий жаль
Відображення повного тексту твору обмежено правовласником. Електронну копію тексту тепер можливо тільки придбати.
1 2