Убивці
Дворі відчинились, і до їдальні Генрі зайшли двоє. Вони сіли біля прилавка.
— Що подати? — спитав Джордж.
— Не знаю,— відказав одип.— Ти що їстимеш, Еле?
— Та пе зпаю,— озвався Ел.— Не надумаю навіть, що б його вибрати.
Надворі сутеніло. За вікном засвітилися ліхтарі. Двоє біля прилавка читали меню. Нік Адамс роздивлявся їх з другого кінця прилавка. Коли вони зайшли, він розмовляв із Джорджсм.
— Мені смажену вирізку з яблучною підливою та картопляним пюре,— сказав перший.
— Це ще пе готове.
— Чого ж воно написане в меню?
— Це обідня страва,— пояснив Джордж.— Обіди в нас від шостої.— Він доглянув на стінний годинник за прилавком.— А тепер п'ята.
— Годинник показує двадцять на шосту,— сказав другий незнайомець.
— Він на двадцять хвилин поспішай.
— Ну, біс із ним, з тим годинником,— сказав перший.— Чим же тут можна підживитися?
— Можу подати різні сендвічі,— відказав Джордж.— Яєчню з шинкою, яєчню з салом, печінку з салом, біфштекс.
— Даси мені курячі крокети в сметані, з горошком і картопляним пюре.
— Це теж обідне.
— Все, що ми замовляємо, обіднє, еге ж? Он як ти повертаєш!
— Можу дати яєчню з шинкою, яєчню з салом, печінку...
— Я беру яєчпю з шинкою,— сказав той, котрого звали Ел.
Він був у котелку й чорному пальті, застебнутому на всі ґудзики.
Обличчя мав дрібне, бліде й тонкогубе. На шиї в нього було шовкове кашне, на руках — рукавички.
— А мені яєчню з салом,— сказав другий. На зріст він був майже такий самий, як Ел. Вони різнились обличчями, але одягом скидалися на близнят. На обох були пальта, виднмо тісні. Та й сиділи вони однаково — нахилившись уперед і поклавши лікті на прилавок.
— А випити щось е? — спитав Ел.
— Пиво, морс, імбирний напій.
— Я питаю випити.
— Оце все, що я сказав.
— Чудове містечко,— мовив другий.— Як воно хоч зветься?
— Семміт.
— Тії чув коли про таке? — спитав Ел свого товариша.
— Ні,— відказав той.
— А що тут роблять вечорами? — снитав Ел.
— Обідають,— сказав його товариш.— Усі приходять сюди і їдять той знаменитий обід.
— Таки вгадали,— мовив Джордж.
— То ти думаєш, що я вгадав? — спитав його Ел.
— Атож.
— Ти молодець хоч куди, еге?
— Атож.
— Ніякий ти не молодець,— сказав другий.— Правда ж, Еле'' — Бовдур він,— сказав Ел. Тоді обернувся до Ніка:— Тебе як звати?
— Адамс.
— Ще один молодець,— сказав Ел.— Як по-твоєму, він моло дець, Максе?
— У цьому містечку самі молодці,— відказав Макс.
Джордж поставив на прилавок дві тарілки: яєчню з шинкою і яєчню з салом. Тоді присунув до них по тарілочці смаженої картоплі й зачинив віконце до кухні.
— Котра ваша? — спитав він Ела.
— А ти не пам'ятаєш?
— Із шинкою.
— Бач, який молодець,— сказав Макс. Тоді простяг руку і взяв тарілку з яєчнею. Обидва їли в рукавичках.