А що як воно, є? Але безсмертя йому не хотілось, і він думав про нього тільки одну мить. Табун оленів, надзвичайно гарних і граціозних, про яких він читав учора, пробіг повз нього; потім жінка простягла до нього руку з рекомендованим листом... Сказав щось Михайло Авер'янович. Потім усе зникло, і Андрій Юхимович спочив навіки.
Прийшли служники, взяли його за руки і за ноги й віднесли до каплиці. Там він лежав на столі з розплющеними очима, і місяць уночі освітлював його. Ранком прийшов Сергій Сергійович, побожно помолився перед розп'яттям й закрив своєму колишньому начальникові очі.
Через день Андрія Юхимовича ховали. На похороні були тільки Михайло Авер'янович і Дар'юшка.
1892