Ряхтінням снігу втомлює зима, —
Поволі в білих снігових наметах
Заплутується вже й вона сама.
Мордують землю скови льодовиті —
Здається вже прощальним цей убір...
О, як радіє серце тої миті,
Коли серед гілок зустріне зір
Червоногруду пташку цю зимову:
Маленька — будить щебетом діброву
І співом зупиняє сніговій.
Узимку глянеш в люстро піднебесне
І зрозумієш: знов зима воскресне, —
Тріпоче вітер вогником надій.
Перекладач: Анатолій Глущак