Не вони, а я його звинувачую на вимогу самого Грозовського. Грозов-ському неприємно, що ви пожертвували для нього своїм добрим іменем, неприємно, що його тепер усі можуть запідозрити в тому, що він злякався покарання і сам попросив вас ухвалити виправдальний присуд. Ви помилились, і ваше завдання — виправити цю помилку. Ще раз повторюю: заслужене покарання буде звинувачуваному приємніше, ніж несправедливе виправдання.
Цього разу присуд був такий: десять хвилин "карцеру".
На доказ того, що він не сердиться, Грозовський обіцяв увечері довше звичайного грати на скрипці, а що він сам усвідомив свою провину, відсидів присуджені йому десять хвилин ув'язнення і не образився, то це був найкращий його концерт у колонії.
Маленький Адамський змирився нарешті з думкою, що він надто малий для того, щоб його слухали старші, і відтоді грається тільки з малюками, яким історія про намилені підборіддя дуже сподобалась.
Маленький Адамський зрозумів, що краще користуватись повагою серед рівних, ніж забиратися надто високо й терпіти глузування.
Найкраще в світі свято і могутня коржикова сила.
Туркеня розповідає казки, І
Живі картини
Ах, яке це буде свяго!
Такого свята ще не знав світ! Воно відбудеться ч^рез тиждень — через шість днів, тепер уже тільки через п'ятр — через чотири — через три — вже післязавтра — завтра}'
Бігова доріжка акуратно посипана піском. Обабіч, доріжки голубі, червоні й жовті прапори. /
На веранді завіса з ковдр, зроблена так майстерно, що, коли потягнути за-шнурок, вона розсувається сама, як у справжньому театрі.
Тільки б дощ не пішов, тільки б завісу не вкрали; тільки б за ніч не зник ліс разом з біговою доріжкою, тільки б не сталося нічого, що може перешкодити святу!
Але нічого не сталося. Після першого сніданку — купання, після другого почався крос.
Один вихователь подає сигнал старту, другий стоїть біля фінішу й відзначає, хто прийшов першим.
Кожна четвірка, перж.ніж стартувати, потирає долоні, а декотрі навіть плюють на руки, щоб бігти швидше.
Після кросу біг із зав'язаними очима — найкумедніший. Кожному хочеться прийти першим і страшно, що налетиш на дерево.
Потім біг з перешкодами. І нарешті — перетягування каната. Десятеро хлопчиків тягнуть праворуч, десять — ліворуч. Тягнуть так сильно, що, коли переможені не можуть більше втримати вірьовку і раптово відпускають її, переможці летять з усього маху на землю.
— Дивись, як я тягнув! — І діти показують один одному червоні долоні зі слідами вірьовки.
Чотири переможці з бігу біжать ще раз: той, хто прибіжить першим, буде королем, другий — королевою, третій і четвертий— пажами.
Шкода, що не можна підглянути, як переодягається королівське подружжя: економка завісила вікна хусткою. Але вже відомо, що навіть у пажів будуть корони, а король одержить шаблю і сурму пана Станіслава і зможе сурмити скільки захоче.
Перед верандою стоїть трон незвичайної краси, оздоблений ковдрами і прапорами.
— Ура!
Король веде під руку королеву; на королеві червона
в білу цяточку спідниця і біла блузка, яку пожертвувала праля. Пажі несуть шлейф королеви. Золоті корони виблискують на сонці. Тріумфальний марш відкриває кіннота; отут генералові Коцаржу, героїчному оборонцеві фортеці, й довелося бути конем.
Воістину незбагненні шляхи твої, господи!
За кіннотою виступає піхота. Всі салютують королю; пан Герман вибиває барабанний дріб на відрі, оркестр грає що є сили — гримлять накривки від каструль. Король на знак подяки за виявлені йому почесті сурмить щодуху, а потім запрошує всіх на веранду — людей і коней. Туди ж переноситься трон, і пан Мечислав має честь виступити зі своєю виставою перед королівським подружжям і гостями.
Завіса піднімається.
У чарівному ящичку з'являються і зникають дві карти; перерізана ножем вірьовка зростається від доторку чарівної палички, з чарівної чарки зникає червона кулька й опиняється за ворітьми у пажа. Але найцікавіший останній фокус.
Королева власноручно кладе в дерев'яний ящик два мідних гроші, і пан Мечислав виголошує закликання:
— Фокус, покус, чорна сило, поміняй мідь на срібло!
Але чорна сила надто слабка.
— Чорна сило, візьми на допомогу білу силу й поміняй мідь на срібло!
Проте чорна й біла сила надто слабкі.
1 зелена, і червона, і синя сили не досить могутні, щоб
зробити таке диво.
Нарешті комусь спадає на думку викликати коржикову силу.
— Фокус, покус, візьми на допомогу коржикову силу...
Два гроші зникли, королева здивовано хитає головою,
а король від захвату засунув палець у ніс.
Але тут Вольберг, який уміє вирізати човни з кори й тому вважає себе найрозумнішим за всіх, раптом закричав:
— Я знаю, у пана Мечислава сорок грошів у рукаві заховано.
Пан Мечислав засукав рукави і на вимогу короля показав фокус іще раз.
Як у справжньому театрі, опустилася завіса. Трон довелося розібрати і знову перетворити на супові казани. Вони потрібні для обіду.
А після обіду відбувся концерт.
Спочатку було прочитано спеціальний випуск газети "Михалувка", потім Гешель грав на скрипці, потім співа-ли, потім туркеня розповідала казки: одну страшну, а другу таку смішну, що сам король зволив сміятись; і, нарешті, Ойзер Плоцький декламував свої власні вірші. Якщо в концерті й не вистачало рояля, то тільки тому, що в колонії рояля немає, а якби й був, все одно ніхто не вміє на ньому грати. Проте концерт і так вийшов неперевершений. А найкращі були казки туркені.
Туркеня — це Арон Наймайстер. На голові в нього півмісяць і у вухах півмісяці, сидить він на килимі по-турецькому, а поряд на столику горить свічка й відбивається в дзеркалі — можна подумати, що горять дві свічки.
Після концерту діти побігли в ліс: відпочити і обговорити те, що вже бачили й чули, і те, що ще відбудеться після вечері. Тому що після вечері будуть "живі картини". Що таке "живі картини", ніхто не знає — отже, це щось дуже цікаве.
Вже зовсім споночіло. Всі сидять на лавах, як у театрі. На перших лавах — малюки, далі — старші; всі, хто не помістився,— на столах.
Завіса піднімається, проте ще нічого не можна роздивитись. Та ось знову сцену освітлює червоний бенгальський вогонь,
Картина перша. Сидить боса дівчинка і продає сірники. А над нею Мороз, із довгою сивою бородою, з торбиною за плечима. Мороз дістає з торбини пригорщу снігу й сипле на дівчинку. Дівчинка засинає, а Мороз покриває її всю білим пухнастим снігом. Бідна дівчинка вже ніколи не продаватиме сірники.
Друга картина. На сцені в цілковитій темряві сидять люди різних ремесел: швець, коваль, кравчиня, садівник, столяр, торговка. Та ось на підвищенні з'являється День, весь у білому, з червоними крилами і смолоскипом у руках,— час до роботи! Столяр пиляє, коваль б'є молотом, кравчиня шиє, садівник підрізає сухе гілля, а діти співають:
Старий коваль замахнувся: Бух, бух, бухі Бородою обвинувся,
Зух, зух, зух!
Оцінки з поведінки.
Собака пробачає Грінбаума, а Бромберг одержує п'ятірку
Раз на тиждень вихователь ставить оцінки з поведінки, В колонії це дуже важко. В школі вчитель завжди знає, хто бешкетує, підказує або прогулює уроки. А в колоні! хлопець може наколобродити, а вихователь про це й не дізнається. Тому найкраще, коли кожен сам говорить, яку оцінку заслужив, бо ж йому добре відомо все, що він устиг накоїти.
— Фурткевич, скільки тобі поставити з поведінки?
— Четвірку, пане вихователь. .
— Чому четвірку, а не п'ятірку? — допитується вихователь.
— Тому що я пив воду з криниці й запізнився на обід.
— П'ятірку, пане вихователь, п'ятірку!
А Тирман усміхається своєю доброю усмішкою і, коли всі затихають, додає серйозно:
— Він виправиться, він тепер буде слухняним!
Фурткевич був на цьому тижні черговим кравцем і пришив багато гудзиків. Правда, він пив воду з криниці, та все ж він заслуговує п'ятірки...
— Фрідман Рубін, а тобі скільки поставити?
Стало так тихо, як у середу за вечерею, коли їли яєчню.
Бідний Рубін, весь тиждень він так добре поводився, жодного разу ні з ким не побився, а це не так легко, і раптом саме сьогодні хтось крикнув йому: "Циган!" Рубін хотів дати кривдникові по шиї, та влучив по носі, а всім же відомо, що з носа тече кров. Бідний Рубін, як йому не пощастило!
— Може, тобі нічого не ставити, і якщо наступного тижня добре поводитимешся, то зразу дві п'ятиріки одержиш?
— Не хочу! — каже Рубін. Він вважає, що краще тут-таки четвірку, ніж колись п'ятірку.
— А навіщо він кричав "циган"? — вставляє Фурткевич, який по собі знає, як важко не дати по шиї за "цигана": Фурткевич рудий і з цього приводу мав уже не одне зіткнення з хлопцями.
Врешті і Фрідман одержує п'ятірку, а Тирман знову запевняє:
— Пане вихователь, він більше не битиметься, він виправиться!
Не відразу вирішилась і доля Едельбаума, тому що він зануда, у все втручається і ' Любить розпускати всілякі страшні чутки:
— Пане вихователь, хлдпці Фрому ногу відірвали!
— Неси сюди ногу, як-небудь приклеїмо,— каже засмучений вихователь. ■. , , ,
А потім виявляється, що ніхто Фрому ногу не відривав, простб він упав і плаче.
Вдруге Едельбаум прибіг і сказав, що циганка вкрала двох хлопчиків, а насправді ця жінка була зовсім не циганка, а полька і діти були сільські, а зовсім не колоністи. Вони йшли всі втрьох лугом, ніхто нікого й не, думав, красти. : ' 1 ■ — ■ і
На щастя, Едельбаум завжди підбирає бите скло на доріжці й перед верандою, і лише завдяки йому діти не калічать босих ніг, а то не бачити б йому п'ятірки з поведінки! '
У кожного свої заслуги.
Флегер добре придумує ігри, Клейман сидить за обідом між двома зірвиголовами, і тому за столом немає бійок. Ейно, коли було холодно, віддав некрасивому Анше-леві свою накидку. Правда, за кожним рахується і щось погане, але ж на світі немає людей без вад! І число п'ятірок з поведінки дедалі зростає.
Як було б добре, якби вся група могла одержати п'ятірки! Та навряд чи це можливо.
Гольдштерн сказав Ельвінгу:
— Щоб ти осліп!
П'ятірка Гольдштерна висіла вже на волоску, добре, що Ельвінг пробачив йому, і тим охочіше, що сам був винен — підказував противникові Гольдштерна, коли той грав у шашки.
Зісбренерові треба виправити оцінку за минулий тиждень. Він одержав четвірку, тому що підставив одному хлопчикові ніжку.
І справді, з'ясовується, що той, хто розбив коліно, впав сам, тому що біг і хотів розминутися з Зісбренером.
— Чому ж ти нам нічого не сказав? — дивуються діти.— Ти міг би одержати п'ятірку, як і решта.
— Ви ще тоді мене не знали й могли подумати, що я брешу, то нехай уже краще четвірка.
Ви бачите тепер, як важко в колонії справедливо поставити оцінку.
Лишилося тільки двоє: Бромберг і брат Боруха Грін-баума, Мордко.