По усюдах він повстю важкою заліг.
Я розрадити душу стемнілу не зміг:
Гіркота і печаль перейшли мій поріг.
І розпачливий крик бився в грудях моїх:
Під снігами не видно до щастя доріг.
В день весілля померла надія надій,
Мов обвалом гірським занесло в чорторий.
Ворон-вісник вмостився на гілці твердій —
Я від злісного каркання був сам не свій.
Та не зрадив усе ж першій дружбі святій;
І любов берегти побажав молодій.
Перекладач: Анатолій Глущак