П'ЄСА НА ЧОТИРИ ДІЇ (Нова редакція)
ДІЙОВІ ОСОБИ
З французької переклав Петро ТАРАЩУ К
Калігула.
Кезонія.
Гелікон.
Сціпіон.
Хереа.'
Сенект, старий патрицій. Метелл, патрицій. Лепід, патрицій.
Октавій, патрицій. Патрицій, управитель. Мерея. Муцій.
Перший охоронець. Другий охоронець. Перший служник. Другий служник.
Третій служник. Дружина Муція. Перший поет. Другий поет. Третій поет. Четвертий поет. П'ятий поет. Шостий поет.
Дія відбувається в палаці Калігули. Між першою і наступними діями минає три роки.
ДІЯ ПЕРША Сцена 1
У залі палацу зібралися занепокоєні патриц і ї. Один із них дуже старий.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Нічого. СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Як уранці, так і ввечері — нічого.
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Вже три дні нічого.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Гонець за гон-цем вертаються, хитають головою й кажуть: "Нічого".
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Обнишпорили всі околиці. Не знаємо, що робити.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Навіщо так побиватися? Зачекаймо. Я певен, він з'явиться так само несподівано, як і зник.
Альб,ер?Камю (1913—1960)—один з найвидатніших французьких письменників сучасності, прозаїк, драматург, автор філософських есе. Лауреат Нобелівської премії.
ксГДерекладено за виданням: Albert Camus. Caligula suivi de Le malentendu. Nouvelle Versions. Editions Gallimard, 1958.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Я бачив, як він виходив з палацу, наче сам не свій.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Я теж бачив і запитав його, що сталося.
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. І що ж він відповів?
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Одним словом: "Нічого".
Пауза. Заходить Гелікон, гризучи цибулину.
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ (усе занепокоєний). Біда та й годі.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Та молодь уся така.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Авжеж, з літами дурощі минаються.
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Ви так вважаєте?
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Будемо сподіватися, що він її забуде.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Звичайно, забуде! Втратиш одну, а натомість знайдеш десять.
ГЕЛІКОН. То ви гадаєте, що причина цьому кохання?
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. А яка інша?
ГЕЛІКОН. Може, зневіра в бога. Або йому просто остогидло щодня бачити вас. Наскільки б ми краще ладнали з нашими ближніми, якби вони могли час від часу міняти свої пики. Та ба! Страви на нашому столі не міняються. Завжди одне й те саме вариво.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Хочеться вірити, що це він знетямився через кохання. Якось воно зворушливіше.
ГЕЛІКОН. А головне — переконливіше, куди переконливіше. Це така хвороба, що вчепиться до розумного й дурного.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Хай там як, але, на щастя, прикрощі недовічні. Хіба ви здатні сумувати більше року?
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Я ні.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Ніхто цього не може.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Тоді життя було б неможливим.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Отже, ви мене розумієте. Наприклад: у мене померла дружина, минув рік. Страшенно побивався за нею, а потім забув. Щоправда, іноді ниє серце. Та, зрештою, це не смертельно.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Природа все передбачила.
ГЕЛІКОН. Коли я дивлюся на вас, то відчуваю, що йому не пощастило.
Заходить X е р е а.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Ну що?
ХЕРЕА. Так само — нічого.
ГЕЛІКОН. Спокійно, панове, спокійно. Не панікуймо. Римська імперія це ми. Якщо ми впадемо у розпач, імперія втратить голову. Ні, не час тепер розпускатися! А для початку ходімо снідати. Цим ми зміцнимо імперію.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Що правда, то правда. Краще синиця в руках, ніж журавель у небі.
ХЕРЕА. Не подобається мені цей розгардіяш. Усе було так добре. Імператор був — кращого не придумаєш.
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Так, саме такий як треба: совісний і недосвідчений.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Чого ви так побиваєтесь? Навіщо ці плачі? Йому ніхто не заважав. Річ ясна, він кохався з Друзіллою. Але ж вона його сестра. Спати з нею — це вже було занадто. А збурювати Рим через її смерть — переходить усякі межі.
ХЕРЕА. Він нікому не заважав. Мені це зовсім не подобається. Не розумію, чому він утік.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Еге ж. Диму без вогню не буває.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Хоч як там є, але кровозмішення, що спинається на трагедійні котурни, суперечить інтересам держави. Кровозмішення — хай, але воно має бути потаємне.
ГЕЛІКОН. Знаєте, кровозмішення, хочеш чи не хочеш, приховати не вдасться. Адже, так би мовити, ліжко рипить. Проте чому ви вважаєте, що він знетямився через Друзіллу?
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. А через кого ж іще?
ГЕЛІКОН. Вгадайте. І затямте, лихо — воно як шлюб. Гадаєш, що вибрав ти, а потім бачиш, що вибрали тебе. Так воно буває, і тут нічого не вдієш. Наш Калігула нещасливий, проте він, мабуть, і сам не знає, чому! Певне, відчув, що попав у глухий кут, і хоче втекти. Ми б усі так зробили. Наприклад, я. Якби я міг вибирати собі батька, то і на світ не народився б.
Заходить С ц і п і о н.
Сцена 2
ХЕРЕА. То що?
СЦІПІОН. Ще нічого. Селяни буцімто бачили його минулої ночі: він біг під зливою через поле.
Хереа підходить до сенаторів. Сціпіон іде
за ним.
ХЕРЕА. Це триває вже три дні, Сціпіоне!
СЦІПІОН. Атож. Я там був. Як завжди, не відходив від нього ні на крок. Він підступив до тіла Друзілли. Торкнувся її двома пальцями. Потім наче щось надумав, повернувся й неквапно вийшов. А потім за ним побігли.
ХЕРЕА [похитуючи головою). Хлопець надміру кохався в літературі.
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Це властиво для його віку.
ХЕРЕА. Але не для його посади. Імператор-митець — не годиться для трону. Щоправда, у нас було таких двоє чи троє. На болоті не без чорта. Та інші знали, що їм можна, а що — зась.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Знай швець своє шевство.
СЦІПІОН. Що можна зробити, Хе-реа?
ХЕРЕА. Нічого.
ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Зачекаймо. Якщо він не повернеться, треба поставити на його місце когось іншого. Між нами імператорів не бракує.
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Нам бракує тільки людей з відповідною вдачею.
ХЕРЕА. А якщо він повернеться в лихому гуморі?
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Повірте, це ще дитина, ми його напутимо.
ХЕРЕА. А якщо він глухий до напучень?
ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ (сміється). Отакої! Хіба не писав я свого часу трактат про державні перевороти?
ХЕРЕА. Сподіваюся, він нам згодиться. Але я волів би, щоб мене не відривали від моїх книжок.
СЦІПІОН. Перепрошую.
/, Виходить.
ХЕРЕА. Йому не до вподоби.
СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Він ще дитя. А молоді всі стоять одне за одного.
ГЕЛІКОН. Стоять чи ні, однак постаріють.
З'являється охоронець.
ОХОРОНЕЦЬ. Калігулу побачили в садку біля палацу.
Всі виходять.
Сцена З
Якийсь час на сцені нема нікого. Тоді з лівого боку рвучко заходить К а л і г у л а. Брудний, очі блукають, ноги й волосся мокрі. Раз по раз підносить руку до рота. Підходить до дзеркала й зупиняється, коли зауважує власне відображення. Щось бурмоче, потім іде в правий куток і сідає, звісивши руки між колін. Зліва заходить
Гелікон. Помітивши Калігулу, зупинився на краю сцени і мовчки дивиться. Калігула обернувся й побачив його. Пауза.
Сцена 4
ГЕЛІКОН (через усю сцену). Добридень, Каю.
КАЛІГУЛА {природним тоном). Добридень, Геліконе.
Мовчанка.
ГЕЛІКОН. Ти ніби втомився? КАЛІГУЛА. Я находився. ГЕЛІКОН. Еге ж, тебе довго не було. Мовчанка.
КАЛІГУЛА. Таке важко здобути. ГЕЛІКОН. Що саме? КАЛІГУЛА. Те, що я хотів. ГЕЛІКОН. А що ти хотів? КАЛІГУЛА (так само природно). Місяць.
ГЕЛІКОН. Що?
КАЛІГУЛА. Так, я хотів зняти з неба місяць.
ГЕЛІКОН. А!
Тиша. Гелікон підходить ближче.
ГЕЛІКОН. Навіщо? КАЛІГУЛА. Так!.. Це те, чого я не маю.
ГЕЛІКОН. Звичайно. А тепер усе гаразд?
КАЛІГУЛА. Ні, я не міг зняти його.
ГЕЛІКОН. Прикро.
КАЛІГУЛА. Так, тому я й утомлений.
Пауза.
КАЛІГУЛА. Геліконе! ГЕЛІКОН. Слухаю, Каю. КАЛІГУЛА. Ти думаєш, що я збожеволів.
ГЕЛІКОН. Ти добре знаєш, що я ніколи не думаю. Я занадто розумний для цього.
КАЛІГУЛА. Нехай і так. Але я не божевільний, навпаки, я ніколи не був таким розважливим. Мені просто закортіло здобути неможливе. (Пауза.) Бо хочеться більшого, ніж те, що я маю.
ГЕЛІКОН. Таке хотіння не рідкість.
КАЛІГУЛА. Авжеж. Але раніше мені такого не хотілося, тільки тепер. (Так само природно.) Світ, такий як він є,— нестерпний. Отже, мені треба здобути місяць, або щастя, або безсмертя — байдуже що, хай воно буде й облудне, аби належало до іншого світу.
ГЕЛІКОН. Зрозуміле бажання. Та, загалом, здійснити його повністю неможливо.
КАЛІГУЛА (підводячись, але так само просто). Ти про це нічого не знаєш. Хто не намагається здійснити його повністю, той нічого не здобуде. Принаймні, треба бути логічним до кінця. {Дивиться на Гелікона.) Я знаю, що ти думаєш. Стільки клопоту через те, що померла якась жінка! Ти помиляєшся. Я справді пригадую, що кілька днів тому померла та, яку я любив. Але що таке кохання? Дурниця. Клянуся, ця смерть ніщо, вона тільки знамення істини, яка вимагає від мене здобути місяць. Ця істина зовсім проста і ясна, може, не така вже й мудра, але її важко відкрити й тяжко носити.
ГЕЛІКОН. І що це за істина, Каю?
КАЛІГУЛА (відвернувшись, безвиразним голосом). Люди помирають, і тому вони нещасливі.
ГЕЛІКОН (трохи помовчавши). Але ж це очевидна істина, Каю. Розглянься навколо. Вона нікому не псує апетиту.
КАЛІГУЛА (раптово вибухаючи). Тоді все, що навколо мене,— брехня, а я хочу жити за істиною! І, правду кажу, в мене є чим змусити їх жити за істиною. Бо я, Геліконе, знаю, чого їм бракує. Вони позбавлені знань, і в них нема вчителя, який розумів би те, чого він навчає.
ГЕЛІКОН. Пробач, Каю, за-,те, що я скажу тобі зараз. Ти мусиш спершу відпочити.
КАЛІГУЛА (сідаючи й лагідно). Неможливо, Геліконе, і ніколи не буде можливо.
ГЕЛІКОН. Але чому?
КАЛІГУЛА. Якщо я спатиму, хто здобуде мені місяць?
ГЕЛІКОН (помовчавши). Це правда.
Калігула підводиться з помітним зусиллям.
КАЛІГУЛА. Слухай, Геліконе. Я чую голоси й кроки. Мовчи й забудь, що бачив мене.
ГЕЛІКОН. Зрозумів.
Калігула прямує до виходу. Обертається.
КАЛІГУЛА. І, будь ласка, віднині допомагай мені.
ГЕЛІКОН. Чом би й ні, Каю. Я багато чого знаю, але мене мало що цікавить. У чому я зможу тобі допомогти?
КАЛІГУЛА. У неможливому.
ГЕЛІКОН. Робитиму що тільки зможу.
Калігула виходить. Швидко заходять С ц і-піон та К е з о н і я.
Сцена 5
СЦІПІОН. Нема нікого. Ти не бачив його, Геліконе?
ГЕЛІКОН. Ні.
КЕЗОНІЯ. Геліконе, невже таки ідучи з палацу він нічого тобі не сказав?
ГЕЛІКОН. Я не його повірник, я просто глядач. Так розумніше.
КЕЗОНІЯ. Благаю тебе.
ГЕЛІКОН. Люба Кезоніє, Кай — ідеаліст, це знають усі. Або ж, інакше кажучи, йому ще бракує тями. Це правда, саме тому я нічим не переймаюсь. Але якщо Кай набереться тями, то з його добрим серденятком він буде навпаки здатний перейматись усім.