ти вже не матимеш
такої милості богів
ти вже не матимеш
такого неба роззореного
ти вже не матимеш
Зірки і планети
зупиніться хоч на мить
на одну тільки мить
якій скажу
потривай
Але зірки і планети
так само рояться у просторі
але тіло
проминуще мов ніч
але вуста
сподоблені стільниковим медом
й на мент не розімкнути
а щастя не триватиме
хоч би годину
А таки було було
ти вже не матимеш