Ти, вітре, подушок не воруши нам —
як є, так і покинь.
Голівкою утомлено припала
до здовжено-овального опала,
а поряд спить її дрібненька тінь.
Збудить, чи що? Вже взяв і соломину,
та глянь, нахмарило.
Додому не пора б?
Між подушок спить тихо мурашина.
Мені на руку перша крапля — крап!