Жайворон перший на сонці,
Пролісок милий розкрився
У золотій оболонці.
Я
Квітонько, рано зійшла ти!
Віє ще хуга зимова,
Білі на пагорбах шати,
Холодом диха діброва.
Знову сховайся до нені,
Очка примруж золотисті —
Вб'ють тебе зазимки млисті,
Роси ранкові студені!
Квітка
Хутко життя моє лине:
З ранку живу й до смеркання.
Краще цвітіння хвилини,
Ніж цілий рік зав'ядання.
Друзям шукаєш ти квіти,
Втішити хочеш кохану —
Їм на віночок зірви ти
Квітку найпершу весняну.
Я
Бачу весняночку просту
В травах сухих серед гаю.
Мало пишноти і зросту,
Звідки ж ця гордість — не знаю.
Ані троянди кольорів
Ти не дістала уранці,
Ані в лілеї уборів,
Ані в світання рум'янців.
Я у вінок для оздоби
Вплів твої квітоньки милі.
Чи ж припадеш до вподоби
Друзям моїм і Марилі?
Квітка
Друзі вітатимуть радо
Квітку малу з переліску.
Скромна і мила принада
Дружбі миліша від блиску.
Але, небесна Марилько!
Що тобі перша билина!
Їй нагородою тільки
Буде... ах! перша сльозина.