Й на камені ляже віконцем,
Коли ти розлюбиш мене,
Я хочу, щоб сяяло сонце.
Щоб місто діждалось тепла,
І м'яко світилась природа,
Й мене тихо вдалеч несла
По вулиці хвиля народу.
Я дуже знеміг від зими,
Зажурені очі незвикло:
Все, чим опечалені ми,
Здається, народжене взимку.
Щоб впала облога біди
І пута найтяжчої туги,
Нехай розквітають сади
В далеких і ближніх округах.
Хай літо стоїть на землі,
Як скажеш мені: — Не кохаю..
Монета лежить на орлі...
На щастя чи лихо — не знаю.