То ти вже про те і не згадуєш, ні, – Що серце давно віддала ти мені? Те миле й зрадливе серденько своє! – Чи в світі миліше й зрадливіше є? Забула й кохання моє в одну мить? І тугу, що й досі серденько гнітить? Що більше: кохання чи туга моя? Обоє безмірні, – лиш те знаю я!