Кинь журбу свою і сором!
Дбай, піклуйся без упину, —
I тебе вшанують люди,
Підшукають і дружину.
Справ з музиками весілля,
З ними ж бо і свято краще,
I як тещу поцілуєш,
То не думай: "От чума ще!"
Про князів кажи ввічлuво,
Про жінок... не омилися.
I коли свиню заколеш,
На ковбаси не скупися.
Ти забув за церкву, — дурню,
Завертай туди частенько;
Вздриш попа, йому вклонися
I пошли вина хутенько.
Засвербить тебе, почухайсь,
Тільки так, щоб було гречно;
А якщо в чоботях мулить,
Взуй пантофлі — і безпечно.
Страву жінка пересолить,
Затаї вразливе слово
I промов ласкаво: "Любко,
Як ти робиш все чудово!"
Схоче жінка хустку мати,
Дві купи для неї сам ти,
Ще й мереживо в додаток,
I браслету, й діаманти.
Як послухаєшся, друже,
Цеї ради, то здобудеш
В небі рай, а на землі тут
Преспокійно жити будеш.
Відень, 1895р.