I старий Касандр-
Невдаха,
I меткий П'єро —
На брилі перо
Із птаха,
I ферт Арлекін,
Що вибіг на кін
У масці,
З-під якої, глядь,
Очі блискотять
Як в трясці,-
До-мі-соль-фа-сі,
Танцюють усі
Плав-плавом
I здіймають гам
Перед тим дівчам
Лукавим,
Що мружить до них
Очі, як на гріх,
Зелені,
То надію дасть,
То знов скаже: "Зась,
Шалені!"
Всі ті гультяї
Вплутались в її
Тенета...
Випала тяжка
Планета?
А вона кружля,
Платтячком метля
I надить
Дурників своїх —
Закохає всіх
I зрадить!