в річній бистрині.
Велика Загата
убралася в цвіт навесні.
Стою на Великій Загаті,
а серце болить,
Коли подивлюся на хмари
й південну блакить.
Цей вітер весінній,
що віє з далеких долин,-
Він сон мій і спокій розвіяв
гіркий, як полин.
Тебе я не бачу, коханий,-
і що та весна,
Коли не приносить
від тебе вістей далина!