бравсь художник малювати гору,
аркуші являли непокору
(тридцять шість, а також сто разів),
велич неосяжного вулкану
в щасті, у спокусі знав, коли
зроблені незграбними руками
затісними контури були:
випірнувши з днів усіх укотре,
всіх ночей падіння поборов,
а мізерний ухопивши в строк
образ, полишав, немов непотріб,
й виростала з миті мить – єства
впертого ретельність чудернацька
явищем окреслилась зненацька,
і за ним художник поставав.
Переклад В. Бойка