У сяєві неба твого, Україно моя
Перекладач: Дмитро Павличко
У лісі твоїм, Україно, де дзвони ручаю,
Прозорою стала і вічною мова моя...
Твоєю дочкою я старість свою зустрічаю,
І з ніг не зіб'є мене хуги вертка кружія.
Я разом із небом твоїм відкривала повіки,
Вмивалася я світанковими росами трав,
На грядці моїй зацвітали безжурно гвоздики,
І труд мій на яблуках променем сонця заграв.
Пливе моє слово ручаєм прозоро і дзвінко,
На вогнищі серця єдине бажання буя:
Я хочу, щоб очі мої зеленіли барвінком
У сяєві неба твого, Україно моя.