Люблю згасаюче кохання,
Люблю цілунки нелункі
На прощання.
Люблю троянди хоровиті,
Люблю жінок у тужній в'яні,
Осінні дні люблю — сумні
Й осіянні.
Люблю години дивінацій,
Перестороги інтуїцій:
Святої смерті добра вість
В них таїться.
Люблю плачущих і безсонних,
Люблю скитальців безустанних
I наморозі рівну сизь
На отавах.
Люблю утому після зречень,
Безслізний рид і тихий нетям —
Притулок хворим, мудрецям
I поетам.
Люблю знеможених, знебулих,
Усіх, що в розпач удаються,
Усю недолю світу, все
Горе людства.
Я смерті родичем родився:
Люблю цілунки нелункі
На прощання.