На Україні ранньою спробою використання мотивів цієї п'єси була переробка її Ю. Федьковичем у одноактний фарс із життя буковинських селян "Як козам роги виправляли" (1872). Такий підхід до драми викликав справедливі нарікання І. Франка. Перший переклад на українську мову зроблений П. Кулішем у 1881 p.; під назвою "Приборкання гострухи" він ввійшов до І тому творів Шекспіра. Окремим виданням переклад П. Куліша вийшов за редакцією та з передмовою І. Франка. В кінці XIX — на початку XX ст. комедія була в репертуарі найбільших на Україні антреприз М. Соловцова в Києві та М. Синельникова в Харкові. Одну з ранніх постановок комедії на українській радянській сцені здійснено в 1922 р. в Київському драматичному театрі.
Яскрава театральність, гострий сюжет, розмаїття характерів привернули до "Приборкання норовливої" і кінематографістів. Сцену сватання Петруччо було екранізовано ще в 1915 р. Кінокомедія, випущена 1928 р.— перша повнометражна звукова картина за п'єсами Шекспіра (США, режисер С. Тейлор, в головних ролях Мері Пікфорд та Дуглас Фербенкс). Серед різних за стилем і мірою художності сучасних західних екранізацій вірністю оригіналові вирізняється робота Ф. Дзефіреллі (Англія — Італія, 1967 p., в головних ролях Елізабет Тейлор та Річард Бартон).
С. 68. Пройд — у англійському тексті Sly (Слай), що означає "хитрий", "пройда".
С. 69. Грумйо — ім'я героя схоже на італійське, але цілком можливо, що це італізоване похідне від англійського слова groom — слуга.
С. 70. Річард Завойовник — Крістофер плутає короля Річарда Левине Серце (1157-1199) з Вільгельмом Завойовником (1028-1087): стара англійська аристократія чванилася своїм походженням від цього нормандського герцога, який підкорив Англію в 1066 p., або від його баронів. Претензії Пройда на аристократичне походження готують його комічне перетворення в сцені 2-й. Paucas palabris — перекручене іспанське pocas palabras, тобто "менше слів". Іспанські елементи в тексті підтверджують зв'язок з "Іспанською трагедією" То-маса Кіда (1558-1594). Називаючи себе "святим Херонімом", п'яний Пройд цитує названий твір Т. Кіда, героя якого звали Херонімо.
С. 73. Сото — персонаж з таким іменем і амплуа є в комедії Джона Флетчера (І579-1625) "Задоволені жінки", але оскільки її написано на тридцять років пізніше від "Приборкання норовливої", очевидно, у вступі йдеться про давніший варіант сюжету в п'єсі невідомого автора.
Достойно й чемно хай себе поводить.— Настанови лорда втілюють той ідеал жіночої покірності, який наслідуватиме Катеріна в кінці комедії.
С. 74. Я Крістофер Пройд, не називайте мене паном.— Комічна домінанта цього образу, або (як ми вже згадували, мовою оригіналу він іменується Sly) — невідповідність його характеру ситуації, в якій він опинився,— привернула увагу К. Маркса, який згадав цього персонажа в критичній статті про реакційного англійського державного діяча лорда Джона Раселла (1792-1878): "хоч доля і зробила його міністром, природа призначила його для ролі бродячого лудильника подібно до Крістофера Слая". (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т.П.с. 402).
Бертон-Гіт — селище в Иоркшірі, де жили Шекспірові родичі, Ламберти.
С. 75. Маріанна Гекіт — шинкарка, реальна особа, родом з Гло-стершіра. Вінкот — селище поблизу Стретфорда, де жив дід Шекспіра з боку матері.
Семіраміда — легендарна цариця Стародавньої Ассірії, уславлена своїм казковим багатством.
Картини любиш? — Важко встановити, чи дальший опис картин на міфологічні сюжети зроблено з реальних полотен чи з поеми Овідія "Метаморфози", яка служила молодому Шекспірові невичерпним джерелом натхнення. За сюжетами й художньою манерою описані картини нагадують справжні твори майстрів італійської школи, зокрема Корреджо (1489-1534) та архітектора й художника Джу-ліо Романо (1492-1546), єдиного художника, ім'я якого згадував Шекспір ("Зимова казка", V, 2).
Адоніс і Кіпріда — коханню богині Венери до прекрасного юнака Адоніса Шекспір присвятив поему "Венера і Адоніс" (1593). /о — дочка царя Аргосу, в яку закохався Зевс. Дафна — німфа, яку переслідував своєю любов'ю Аполлон (Феб).
С. 76. ...Слай ... старий Джон Непе із Гріса— Є підстави вважати, що Шекспір називає реальних осіб з рідного йому Уоркшіру, чим посилює англійський колорит зображуваних тут і далі подій.
С. 78. Побачить Падую, наук колиску...— Падуанський університет/заснований у 1228 році, один з найстаріших в Європі.
С. 79. Із філософії частини ті, Котрі навчають, як нажить чесноту...— Люченцо має на увазі "Етику" Арістотеля (384-322 до н. є.), давньогрецького філософа, твори якого мали великий вплив на всю культуру Ренесансу.
Овідій — Публій Овідій Назон (43 до н. є.— 18? н. є.)-римський поет, відомий в шекспірівські часи переважно любовною лірикою. Протиставляючи Овідія Арі-стотелеві, Траньйо радить хазяїнові не забувати за науками про радощі життя.
С. 81. Мінерва — богиня мудрості в римлян.
С. 82. Як Анна у цариці Карфагену...— В "Енеїді" Вергілія Дідова, цариця Карфагену, звіряється в усьому своїй сестрі Анні. Цю сцену англійський глядач тих часів знав також з "Трагедії Дідони" (1594) Крістофера Марло.
С. 83. Redime te captum, quam queas minimo— латинський афоризм з комедії Теренція (195-159 до н. є.) "Євнух" ("Викупися з полону за найменшу ціну").
Агенорова дочка — Європа, в яку закохався Зевс. Шекспір вважав, що Зевс зустрів Європу на Кріті, тоді як, за міфом, він у подобі бика відвіз її на цей острів. С. 86. Ет, що мені з вашої латини! — Те, що Грумйо не відрізняє італійської мови від латини, ще один доказ його суто англійського походження. ; С. 87. Флоренцієва любка.— Флоренцій, герой лицарського роману. Джона Гоуера (1325?-1408) "Confessio Amantis", в основі якого одна з легенд артурівського циклу. Життя героя залежало від того, чи розгадає він, загадку, чого всі жінки найбільше бажають, і він погодився оженитися з бридкою старою бабою, яка пообіцяла йому дати правильну відповідь. Історія описана також у "Кентерберійських оповіданнях" Джеффрі Чосера (1340-1400), в "Розповіді Ткалі з Бату". Сивіла — легендарна пророчиця з міста Куми (Італія), якій Аполлон дозволив прожити стільки років, скільки піщинок уміститься в її долоні. Ксантіппа — дружина давньогрецького філософа Сократа"~ (470) 469— 399 до н. є.), відома своєю сварливою вдачею.
С. 92. Леди красної дочка — прекрасна Єлена, Менелаєва дружина, яку викрав Паріс, син троянського царя Пріама, що стало приводом до Троянської війни.
С. 95. Я ж муситиму танцювати боса...— за звичаєм, неодружена старша сестра мусила танцювати боса на весіллі в молодшої. Камбйо — значуще ім'я; італ. cambio — підміна, заміна.
С. 96. Реймс — місто у Франції, де був університет, заснований 1547 р.
С. 97. Баптіста (переглядаючи книжки) Люченцо звуть вас? — ремарка допомагає зрозуміти, як Баптіста дізнався про ім'я нового поклонника дочки: Люченцо (Траньйо) написав ім'я власника на титулі кожної книжки. Але потрібне спершу головне: Щоб Катеріна полюбила вас.— Тут Шекспір наділяє Баптісту реплікою, яка мало відповідає меркантильному підходові героя до шлюбу, але виражає авторську гуманістичну концепцію.
С. 98. А де два люті стрінуться вогні...— Аналогія Петруччо пояснює, що одна з причин норовливості Катеріни полягає у відсутності достойного її жениха.
С. 102. Бо я зумів красу твою побачить...— Голос глибокого й щирого почуття несподівано проривається в ігровому, фарсовому діалозі. Грізельда — героїня популярної в середні віки історії про жіночу покірність. У "Розповіді студента" з "Кентерберійських оповідань" використав цей образ Дж. Чосер, в останній новелі "Декамерона" — Боккаччо. В часи Шекспіра сюжет цей можна було зустріти в багатьох повістях, баладах та піснях. Лукреція — римлянка, яка вкоротила собі віку після того, як її збезчестив Тарквіній, chfi правителя-тирана Тарквінія Гордого. Шекспір присвятив цій темі поему "Лукре-ція" (1594).
C. 103. Дай руку, Кет.— Церемонію єднання рук при свідках розглядали як офіційні заручини.
С. 104. Тірські килими.— Tip — місто в Сірії, уславлене виробництвом килимів.
С. 105. Галеас — торгове судно.
С. 106. Ніс Wat Simois...— "Ось протікає Сімоїс..."— рядки з "Ге-роїд" Овідія.
С. 107. Еакід — нащадок Еака, Аякс Теламонід, один з героїв ахейців у Троянській війні.
С. 109. Хоча й жартун, та чесний чоловік.— Ця репліка, за логікою образів, має належати Гортензіо, давньому другові Петруччо, а не Траньйо.
С. 113. Гукнув вина.— Молоді, за звичаєм, відразу ж після обряду випивали в церкві кухоль вина.
Печиво на денці.— У вино клали шматочки пряного печива, яке лишалось на дні. С. 114. ...овес поїв їх.— Метонімія означає, що коні з'їли більше вівса, ніж могли, і, значить, готові до подорожі. Можна сприймати і як жартівливе перекручення слів.
С. 115. Не витріщайтеся на мене згорда... не тупайте ногами...— Усі репліки адресовані Катеріні, хоч Петруччо і звертається до натовпу шлюбних гостей.
С. 119. Де воля, воленька моя...— рядок з нині забутої балади, зміст якої відповідає настроєві тільки що одруженого Петруччо. Один чернець кудись там брів...— також рядок із старовинної балади.
С. 122. "Мистецтво кохання".— В поемі Овідія "Ars Amatoria" кохання представлене як наукова теорія.
С. 131. Як сонце чорні хмари прориває, Так честь крізь найбідні-шу одіж сяє.— В монолозі Петруччо відбиваються етичні принципи ренесансного гуманізму.
С. 134. Cum privilegio ad itnprimendum solum — латинський напис на титульній сторінці. Крім того, що цей вираз створює несподіваний ефект від "ученості" Бйонделло, його можна розуміти і як грубуватий каламбур: серед значень англ. "to print" ("друкувати") —нагородити жінку дитиною.
С. 135. Думки твої новляться так, як місяць.— Вжитий Катеріною образ переконує глядача в тому, що особистість її не зламана "приборканням". Героїня приймає умови Петруччо, та не втрачає ні почуття гідності, ні гостроти розуму, про що свідчить наступна сцена.
С. 137. Сестру моєї жінки ...Ваш син узяв за себе нещодавно.— Ні Петруччо, ні Гортензіо, який підтвердить новину, не можуть про це знати, тим більше, що весілля ще не відбулося.