З царями нарівні.
Клеопатра
(до Енобарба)
Що все це значить?
Енобарб Одна з тих дивних примх, що виникають
Від горя.
Антоній Чесним був і ти слугою.
Коли б місцями з вами помінятись,
Щоб став я вами, ви ж усі — одним
Антонієм, і міг би я служить вам,
Як ви мені!
Усі Хай милують боги!
Атоній Все ж, друзі, послужіть мені сьогодні,
Хай чаші від вина не висихають,
Годіть мені, як за старих часів,
Коли мені імперія корилась.
Клеопатра
(стиха, до Енобарба)
Навіщо це?
Енобарб
(стиха, до Клеопатри)
Щоб виточить сльозу.
Антоній Ще нині прислужіться — може, це
Востаннє, й більш не стрінете мене,
Хіба що тінь побачите криваву,
І завтра інший буде вам за пана.
Дивлюсь на вас, немов перед прощанням,
Та я не проганяю вас! Я теж
Вам буду вірний до самої смерті.
Лиш дві години послужіть, не більше,
І хай боги вас бережуть!
Енобарб Навіщо
Смутити їх? Поглянь, усі вже плачуть,
І я, осел, немов цибулю нюхав.
Не обертай нас на жінок!
Антоній Ха-ха!
Клянусь відьмами, я про це не думав!
Нехай ці сльози благом проростуть!
Не так мене ви зрозуміли, друзі,
Я вам хотів підняти дух, щоб пітьму
Ви світлом розігнали! Знайте, любі,-
Я вірю в завтра і вестиму вас
До перемог життя, а не до смерті
Почесної! Тепер-вечерять! Втопим
Виходять.
СЦЕНА З
Там же. Перед палацом.
Входяїь два воїни, нічні вартові.
1-й воїн Здоров будь, брате! Що то завтра буде!
2-й воїн Все вирішить цей день. Бажаю щастя.
Нічого не чував ти?
1-й воїн Ні, а що?
2-й воїн Мабуть, пусте говорять. На добраніч.
1-й воїн Добраніч і тобі.
Входять ще двоє воїнів-вартових.
2-й воїн Пильнуйте, друзі,
Гав не ловіть.
3-й воїн Також і ви. Добраніч.
Стають на свої пости.
4-й воїн Нам — тут. Як завтра флот не підведе,
То з певністю скажу я, що й піхота
Устоїть.
3-й воїн Бойове, хоробре військо.
Звуки гобоїв під сценою.
4-й воїн Тсс... що за звуки?
1-й воїн Слухай, слухай.
2-й воїн Тихше.
1-й воїн Десь в небі музика...
3-й воїн Ні, під землею.
4-й воїн Це добрий знак?
3-й воїн Ой, ні.
1-й воїн Кажу вам, тихше.
І що б це значило?
2-й воїн Бог Геркулес,
Антоніїв патрон, його лишає.
1-й воїн Ходім, гукнім їх, чи вони щось чули?
2-й воїн Агов, сторожо!
Всі разом Чуєте, як грає?
1-й воїн От дивина!
3-й воїн Ми чуємо! А ви?
1-й воїн Ходім на звук, аж доки можна буде,
Ген до міського валу.
Всі Дивина!
Виходять.
СЦЕНА 4
Там же. Кімната в палаці Клеопатри.
Входять Антоній з Клеопатрою, Харміана таіншї.
Антоній Мій панцер, Еросе!
Клеопатра Поспи хоч трохи.
Антоній Ні, пташко. Еросе! Неси мій панцер.
В залізо одягни мене, мій друже.
Якщо й сьогодні щастя нам не буде,
То лиш тому, що ним ми гордували.
Давай.
Клеопатра Допомогти тобі? Це що?
Антоній Облиш, мені вдягни ти в панцер серце.
Не те. Ось це.
Клеопатра Дай, я допоможу.
Отак?
Антоній Так, так... Тепер в нас буде успіх.
(До Ероса)
Ти бачиш, друже? Йди ж і сам озбройся.
Ерос Я зараз же.
Клеопатра Чи добре защебнула?
Антоній О, пречудово! І біда тому,
Хто відщебнуть без дозволу посміє!
Щось, Еросе, ти забарний,— цариця
Куди спритніша. О, моя любове,
Коли б мене побачила ти нині
В бою і тямила в тім царськім ділі,
То оцінила б воїнський мій хист.
Входить озброєний воїн.
День добрий! Ти герой, як подивлюсь,-
На труд улюблений встаєм зарання
Й до нього радо беремось.
Воїн Владарю,
Хоч рано ще, вже тисячі бійців,
При зброї, ждуть на пристані тебе.
Крики і звуки сурем.
Входять воєначальники і легіонери.
1-й
воєначальник Погідний ранок. Слава полководцю!
Всі Антонієві слава!
Антоній Молодці!
Сьогодні ранок квапиться зайнятись,
Мов дух юнацький, жадібний звитяг.
Так, так. Ще це подай. І це. Спасибі.
Прощай, царице. Що б мене не ждало,-
Прийми цілунок воїна.
(Цілує її)
Було б
Нам сором зайвій ніжності віддатись.
Прощаюсь, як боєць, закутий в крицю.
Всі, хто відваги повен бойової,
За мною,— я вас поведу. Прощай!
Антоній, Ерос, воєначальники
і легіонери виходять.
Харміана Чи не вернутись нам в опочивальню?
Клеопатра Ходім. Відважно військо він повів.
Якби все вирішити мав двобій,
Здолав би Цезаря Антоній мій!
А так, хто відає... Ну що ж, ходім!
Виходять.
СЦЕНА 5
Александрія. Табір Антонія.
Сурми.
Входять Антоні й і Ерос, з другого боку — воїн.
Воїн Хай день боги пошлють тобі щасливий.
Антоній Коли б тоді твої рубці та шрами
Промовили до розуму мого
І дав я бій на суші!
Воїн То царі,
Що зрадили тебе, і той вояка,
Що втік сьогодні,— всі були б отут,
З тобою.
Антоній Втік сьогодні? Хто ж це?
Воїн Хто?
Твій приятель! Поклич-но Енобарба,
І не почує він чи відгукнеться
Із стану Цезаря: "Я вже не твій".
Антоній Та схаменись!
Воїн Він в Цезаря.
Ерос А скарбу
Свого не встиг узяти.
Антоній Втік...
Воїн Авжеж.
Антоній Йди, Еросе, пошли за ним услід
Його майно і гроші — все до нитки;
І напиши йому — я підпишу,-
Що з ним прощаюсь я, бажаю щастя,
Бажаю теж, щоб більш не довелось
Йому вождя міняти. Ба, вже й чесних
Збива на манівці мій фатум злий!
Іди, розпорядись. Ех, Енобарбе!
Виходять.
СЦЕНА 6
Табір Цезаря під Александрією.
Входять Цезар, Агріппа, Енобарбтаінші.
Цезар Пора, Агріппо, починати бій.
Наказ мій — взять Антонія живим.
Оповісти усім.
Агріппа Гаразд.
(Виходить)
Цезар Ще трохи —
І запанує мир. Якщо цей день
Щасливий буде, три частини світу
Окриє тінь оливкової гілки.
Входить гонець.
Гонець Антоній виступив.
Цезар Скажи Агріппі,
Вперед щоб перекинчиків послав.
Хай бачиться Антонію, що він
Свій власний гнів на себе ж і накликав.
Усі виходять, крім Енобарба.
Енобарб Алексас зрадив. Посилав Антоній
його до Іудеї, там схилив
Він Ірода до Цезаря пристати,
А Цезар за таку його прислугу
Повісив зрадника. Всім іншим він
Не довіряє, хоч і взяв на службу.
Я зле вчинив, і так мене це мучить,
Що й сам не радий.
Входить Цезарів легіонер,
Легіонер Енобарбе, гей!
Антоній надіслав увесь твій скарб
І ще дарунки гойні. А гонець
Набрів якраз на мене. Зараз він
Перед шатром твоїм добро складає.
Енобарб Дарую все тобі.
Легіонер Та ти не смійся,-
Кажу я правду, Енобарбе. Краще
Гінця за вал ти виведи. Я й сам
Зробив би це, та я ж стою на варті.
Бог щедрості владар твій, як раніш.
(Виходить)
Енобарб Щонайпідліший в світі я негідник!
Антонію! Чим, душе благодатна,
Ти б заплатив за відданість мою,
Коли за зраду золотом мене
Обсипав. Як щемить у грудях серцеї
Як з розпачу воно не розірветься,
То інший спосіб я знайду. А втім,
И одчаю досить. Битись проти друга?
Ні, краще здохну десь в рову — на це
Я заслужив ганьбою днів останніх.
(Виходить)
СЦЕНА 7
Поле битви між обома станами. Відгомін бою. Барабани й сурми.
Входять Агріппа та інші.
Агріппа Назад, ми надто вирвались. Сам Цезар
Узявся до меча. Хто сподівався
Такого опору?
Виходять. Відгомін бою. Входять Антоній і поранений Скар.
Скар Оце-то бій,
Владарю мій хоробрий! От би зразу
Ударить так, давно б ми їх прогнали,
Розбивши їм носи.
Атоній Ти весь в крові.
Скар Як букву "те", я мав подвійний шрам,
А зараз рани три, мов "єн".
Чути гасло до відступу.
Ангоній Відбій.
Скар Ми заженем їх в нори. В мене місця
Ще знайдеться для шрамів і рубців.
Входить Ерос.
Ерос Розбито їх, вважать наш успіх можна
За перемогу.
Скар В спину їх рубаймо!
Женімо, як зайців! Це полювання
На боягузів.
Антоній Раз нагороджу
За дух бадьорий, десять крат — за доблесть.
Ходім.
Скар Хоч і скульгавів я, іду.
Виходять.
СЦЕНА 8
Під мурами Александрії. Гамір бою.
Входять Антоній і Скар з військом.
Антоній Загнали Цезаря назад у табір.
Хай хтось біжить попереду, про успіх
Цариці скаже. Завтра, до схід сонця,
Ми спустим кров ще й тим, хто зацілів.
Всім дякую, завзято воювали,
Не як мені служили, а за себе
Ішли на бій, мов Гектори, всі бились.
Верніться в місто, до жінок і друзів,
їм розкажіть про подвиги свої,-
Хай змиють кров засохлу слізьми щастя
І обцілують рани.
(До Скара)
Дай-но руку.
Входить Клеопатра з почтом.
Я про твої діла цій добрій феї
Скажу, щоб ти й від неї мав подяку.
(До Клеопатри)
Мій світе ясний! Обійми хутчіш
Мою затиснуту в залізо шию.
Пробийсь крізь лати в серце геть уся
І злийся із його биттям щасливим!
Клеопатра О доблесний! Мій царю над царями!
Ти жартома з лихої пастки вирвавсь!
Антоній Так, соловейку! Ми їх спать уклали.
Хоч сивина й сріблить мій волос, люба,
Та голова кмітує ще і може
З юнацтвом позмагатися.
(Показуючи на Скара)
Ось воїн,
Руки твоєї гідний доторкнутись,-
Цілуй, герою! Бивсь він так сьогодні,
. Неначе бог-людиноненависник
Вселився в нього.
Клеопатра Дам тобі я, друже,
Із скарбів царських золоту броню.
Антоній Він варт її, хоч би була в рубінах,
Як колісниця Фебова. Дай руку,-
Ввійдім в Александрію урочисто,
Несім щити побиті наші гідно.
Якби вмістив палац наш ціле військо,
Всі б разом сіли й випили б за день,
Що нас чекає завтра, небезпечний
Для царства нашого. Гей, сурмачі!
Удармо в ухо міста мідним гулом
1 громом наших бойових литавр
Так, щоб земля і небо задвигтіли,
Вітаючи вступ війська.
Виходять.
СЦЕНА 9
Цезарів табір.
Вартові на посту. Входить Е н о б а р б.
1-й вартовий Якщо не змінять нас через годину,
Вернімось до вартівні. Ніч ясна;
О другій ранку, кажуть, бій почнеться.
2-й вартовий Нам вчора скрутно довелось...
Енобарб О ноче,
Будь свідком...
3-й вартовий Хто це?
2-й вартовий Тихше, дай послухать.
Енобарб І ти будь свідком, місяцю священний,-
Як будуть лихом поминати зрадців,
Ти пригадай, що Енобарб нещасний
Перед тобою каявсь.
1-й вартовий Енобарб?
3-й вартовий Тс... Слухай!
Енобарб Ноче, владарко печалі,
Пролий на мене темряви отруту,-
Хай не гнітить мене оце життя
Наперекір сумлінню, проти волі.
Удар моїм від муки всохлим серцем
Об кам'яну твердінь вини моєї —
Хай розіб'ється вщент, щоб осоружних
Думок не знати більше. Друже мій,
Ти, що великодушністю своєю
Ганьби моєї безмір перевершив,-
Лиш ти один прости мені, а світ
Нехай мене навік до списку вносить
Клятвопорушників і боягузів.
Прости, Антонію!
(Умирає)
2-й вартовий Заговорити
До нього?
1-й вартовий Краще слухай, чи не скаже
Важливе щось для Цезаря.
3-й вартовий Ага...
Та він заснув!
1-й вартовий Скоріше знепритомнів.
Ні, не на сон була його молитва.
2-й вартовий Збудить його?
3-й вартовий Агов, прокинься!
2-й вартовий Чуєш?
1-й вартовий Тихіше ви! Це смерть його приспала.
Барабани вдалині.
Он чуєш — сплячих будять барабани.
Вже відбули своє ми.