Западає надвечір'я,
І від скошеної луки
Чути легкий запах сіна.
Пінії уже поснули,
Соловей зате прокинувсь,
А над пагорбами, в небі,
Фіялкова ллється ніжність.
Пісня чується на стежці,
І за нею йду я слідом.
У тім співі — плач, просяклий
Запахом, що з поля віє.
Про чиюсь любов незнану
Повідає-плаче пісня,
Про ті ночі вересневі,
Що також пропахли сіном.
Переклад Ігоря Качуровського