І когорт сяє пурпур, і золото скрізь,
І мов зорі у морі – блиск списів в цю мить,
Мов нічна в Галілею хвиль котить блакить.
Мов ліс літній зелене знамен їх вбрання,
Був вигляд у війська на заході дня,
Мов би ліс восени, що посох і опав,
Був вигляд у війська як ранок настав.
Бо це помах крила Смерті Ангела був,
І йшов повз людей він, в обличчя їм дув,
І в очах тих хто спав – смерть і холод тепер,
І сердець їхніх стук – пролунав і завмер!
І лежав там кінь – не закрита ніздря,
Але крізь ніздрю – не дихне вже ні дня,
І холодна як бризки розлючених хвиль,
І біла та піна останніх зусиль.
І лежав там вершник – лячний і блідий,
Все чоло у росі, ржі на латах сліди,
І в наметах всіх тиша, знамена стоять,
Валяються списи, труб зась, що сурмлять.
І Ашура вдів галас вриває терпець,
І у храмі Ваала все бите внівець,
І язичників сила, де меч не поміг,
Розтанула в погляді Бога як сніг!
Переклад Віталія Гречки, 27.05.2024