Зелений вітер і віти.
Човен далеко в морі,
На пагорбі кінь у житі.
По талію тінню вкрита,
Вона мріє на перилах,
Зелені тіло і коси
І срібла мороз очима.
Зелений, люблю зелений.
Як місяць циганський зійде,
Подивиться все на неї
Та їй воно непомітне.
Зелений, люблю зелений.
Величні холодні зорі
Занурить тінь-риба в море,
Добі шлях відкриє новій.
Смоковниця шкурить вітер
Гілля мов наждак у рані,
Гора мов спина куниці,
Їжачиться вся в агаві.
Але, хто прийде? І звідки?
Вона на перилах досі,
Зелене тіло і коси,
І мрій гіркота у морі.
– Товариш, я поміняв би
Коня – на її будинок,
За дзеркало дав сідельце,
Свій ніж – за її перину.
Товариш, втрачаю кров я
Іду я з гірської Кабри.
Угоду б ми враз уклали.
Та я вже не є собою,
Та й дім мій не дім мій більше.
– Товариш, пристойно хочу
Я вмерти в своєму ліжку.
Зі сталі, якщо можливо,
Голландські де простирадла.
Хіба від грудей до горла
Моя непомітна рана?
– Коричневих руж мов триста
Сочаться і кров‘ю пахнуть,
По грудям і аж по пояс,
Де біле було раніше.
Та я вже не є собою,
Та й дім мій не дім мій більше.
– Дозволь же хоча б піднятись,
Туди, до перил далеких,
Дозволь же, мені дозволь же
Туди, до перил зелених.
Перил звідки місяць сяє
Де гуркіт води лунає.
Товариші вже піднялись
Туди, до перил високих.
Лишаючи слід кривавий.
Лишаючи сліз слід мокрий.
Вони на даху тремтіли
Із олова ліхтарі ті.
Скло тисячі бубнів ранок
Терзали, що не стерпіти.
Зелений, люблю зелений.
Зелений вітер і віти.
Обидва вони піднялись,
Вітру скінчились співи
У роті лиш смак був м‘яти
Базиліку й жовчі дивний.
– Товариш, це де? Не скажеш?
Де дівчинка моя гірка?
Чекав тебе скільки раз я!
Чекати ще скільки мила?
Лиця свіжість, чорні коси,
На цих зелених перилах!
Гойдалася понад краєм
Водиці циганка мила.
Зелені тіло і коси
І срібла мороз очима.
Місяця лід дбайливо,
Тримав її де пучина,
Рідненькою стала нічка,
Маленька лагуна тиха.
Гвардійці ж напівтверезі
В двері взялися гримать.
Зелений, люблю зелений.
Зелений вітер і віти.
Човен далеко в морі,
На пагорбі кінь у житі.
12.07.2023
Переклад Віталія Гречки