Моїм зів‘ялим серцем знав,
Найвищі сподівання й міць,
Та ось, пропав.
Міць, я кажу? Авжеж була,
Та щезла вже давно, прощай!
Юнацьких міражів юрба –
Вже йде нехай.
Амбітність, я плекав тебе,
Потужним був наш рух.
Тобою я точив себе,
Спочинь, мій дух!
Найкращий день – найкраща мить
В очах моїх – як наяву,
Пік гордості, де сяє міць,
Я знаю – був:
Але коли б ту горду міць
Я з болем віднайшов,
Тоді вже знав – ту сяйну мить
Я не прожив би знов:
В крилі амбітності було,
Перо, як темний сплав.
Упавши – знищило б воно,
Ту душу, що я знав.
Переклад Віталія Гречки