* * *
Ні, я не дорожу бурхливим раюванням,
Чуттєвим захватом, безумством і паланням,
Вакханки стогоном, шаленством юних втіх,
Коли, немов змія, в'ючись в руках моїх,
Шаленством пестощів і палом милування
Вона зближає мить останнього здригання!
Мені любіша ти, смиреннице моя.
О, як вщасливлений тобою гірко я,
Коли, зласкавившись на запальне благання,
Ти, ніжна, коришся мені без поривання,
Мов засоромлена, на пал і захват мій
Ледь відгукаєшся у пристрасті німій,
І розгоряєшся нестримною жагою,
І ділиш пломінь мій несамохіть зо мною.