В'язень
Сиджу у закові, в темниці сирій.
Змужнілий в неволі орел молодий,
Сумний мій товариш вдаряє крилом,
Кривавий наїдок клює під вікном.
Клює й заглядає до мене в вікно,
Неначе зо мною намислив одно;
І поглядом кличе, і криком своїм,
І вимовить хоче: "Здіймайся, летім!
Ми вольнії птахи, пора, брат, пора!
Туди, де з-за хмари біліє гора,
Туди, де синіє морська течія,
Туди, де гуляє лиш вітер... та я!"