І прийшли вони перед цареве обличчя.
33 І сказав цар до них: "Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю, і відведіть його до Ґіхону.
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурміть у сурму та й проголосіть: "Хай живе цар Соломон!"
35 Тоді підете за ним, а він увійде та й сяде на моєму троні, і він царюватиме замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою".
36 І відповів Беная, син Єгоядин: "Амінь. Хай буде, як скаже Господь, Бог пана мого царя!
37 Як був Господь з паном моїм царем, так хай буде і з Соломоном, і хай він звеличить трон його над трон пана мого царя Давида!"
38 І пішов священик Садок, пророк Натан, Беная, син Єгоядин, керетянини і пелетянини, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели його до Ґіхону.
39 І взяв священик Садок рога оливи з намету, та й помазав Соломона. І засурмили в сурму, та й вигукував весь народ: "Хай живе цар Соломон!"
40 І піднявся за ним весь народ. А народ грав на сопілках в радості великій, аж земля гула від їхнього гамору!
41 І почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, а вони тільки скінчили їсти. І почув Йоав голос сурми та й сказав: "Що це за крики та гамір у місті?"
42 Ще він не закінчив промовляти, аж ось приходить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: "Увійди, бо ти людина гідна, і повідом нам щось добре!"
43 І сказав Йонатан до Адонії: "Тож пан наш цар Давид настановив на царя Соломона!
44 І послав з ним цар священика Садока, пророка Натана, Бенаю, Єгоядиного сина, керетянин та пелетянин і вони посадили його на царську мулицю.
45 І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І вийшли вони звідти веселі, і загуло місто. Це той гамір, що ви чули.
46 І Соломон уже засів на троні царства.
47 І також зійшлися царські слуги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, промовляючи: "Хай Бог твій зробить Соломонове ім'я славетнішим від твого, і хай звеличить його трон над трон твій!" І вклонився цар на ложі своєму.
48 І сказав цар так: "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав того, хто сів на троні моєму, а мої очі те бачать!49 І затремтіли, і встали всі покликані, що були з Адонією, і пішли кожен шляхом своїм...
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопився за роги жертовника.
51 І доповіли Соломонові: "Адонія злякався царя Соломона і ось він схопився за роги жертовника та промовив: "Хай цар Соломон зараз присягне мені, що не вб'є свого раба мечем!52 І сказав Соломон: "Якщо виявиться, що він людина доброчесна, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому лихе, то помре".
53 І послав цар Соломон, щоб забрали його від жертовника. І привели його, і впав він перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: "Іди до свого помешкання!"
1 про царів 2
1 І наблизилися Давидові дні до смерті, і він наказав своєму синові Соломонові:
2 "Ось я йду шляхом усього земного, а ти будь сильним і хоробрим.
3 Пильнуватимеш накази Господа, Бога свого, щоб ходити його шляхами, щоб виконувати його постанови, заповіді, устави та приписи, як написано в Мойсеєвому Законі, щоб тобі щастило в усьому, що робитимеш, і скрізь, куди б не пішов,
4 щоб виконав Господь слово своє, яке дав мені, кажучи: "Якщо сини твої будуть пильнувати шляхи свої, щоб ходити перед обличчям моїм у правді усім своїм серцем та усією душею своєю, то не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевому!"
5 А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому, провідникам Ізраїлевих військ. Він убив їх, і пролив кров за мирного часу, і заплямував кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.
6 І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси зійти сивині його в мирі до шеолу.
7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і хай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.
8 Ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець з Бахуріму. А він прокляв був мене важким прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та прийшов він до Йордану зустріти мене, і я присягнув йому Господом, промовляючи: "Не вб'ю тебе мечем!"
9 А зараз не пробачай йому, бо ти людина мудра і знатимеш, що зробити йому. Зведеш сивину його в крові до шеолу".
10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовому Місті.
11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, були сорок років: у Хевроні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять три роки.
12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і вельми зміцнив царську владу за час свого перебування на троні.
13 І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона запитала: "Чи прихід твій з миром?" І він відповів: "З миром".
14 І додав: "Справа в мене до тебе". А вона сказала: "Кажи!"
15 І він сказав: "Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув весь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і дісталося моєму братові, бо від Господа це сталося йому.
16 Не відмов же мені в одному проханні до тебе". А вона сказала йому: "Кажи!"
17 І він сказав: "Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку".
18 І сказала Вірсавія: "Добре, я скажу про тебе цареві".
19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонію. А цар устав назустріч їй, вклонився та й сів на своєму троні. І поставив він трон і для царевої матері, і вона сіла по правиці його.
20 І сказала вона: "Маю одне невеличке прохання до тебе, не відмов мені". І сказав їй цар: "Проси, мати моя, я не відмовлю тобі".
21 І сказала вона: "Хай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку".
22 І відповів цар Соломон своїй матері: "Чому ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!"...
23 І присягнув цар Соломон Господом: "Так хай зробить мені Бог і так хай додасть, коли не на свою душу промовляв Адонія це слово...
24 А зараз, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що поставив оселю мою, як обіцяв був, сьогодні буде вбитий Адонія!"
25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він вразив його смертельно...
26 А священикові Евіятарові цар сказав: "Іди до Анатоту на землю свою, бо ти гідний смерті, але зараз не вб'ю тебе, адже носив ти ковчег Володаря Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько".
27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб збулося слово Господнє, яке промовляв у Шіло на оселю Ілієву.
28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господнього намету, і схопився за роги жертовника...
29 І доповіли цареві Соломонові, що Йоав утік до намету Господнього, і ось він при жертовнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, наказавши: "Іди і вбий його!"
30 І ввійшов Беная до Господнього намету, та й сказав до нього: "Цар звелів тобі вийти звідси". А той відповів: "Ні, я тут помру!" І передав Беная цареві слова Йоавові.
31 І сказав йому цар: "Зроби, як я наказав, убий його. І поховаєш його, і знімеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з оселі мого батька.
32 І хай поверне Господь пролиту ним кров на його голову, за те, що він убив двох справедливіших та гідніших від нього, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, головного над Ізраїлевим військом, та Амасу, сина Єтеревого, головного над Юдиним військом.
33 І хай буде їхня кров на голові Йоава та на головах нащадків його навіки. А Давидові й нащадкам його та оселі його й трону його хай буде мир від Господа навіки".
34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вбив його. І був він похований у своєму помешканні в пустелі.
35 А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.
36 І послав цар, і покликав Шім'ї, і сказав йому: "Збудуй собі будинок у Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти нікуди.
37 І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!"
38 І сказав Шім'ї до царя: "Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій". І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.
39 А в кінці трьох років, втекли двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахінового сина, ґатського царя. І донесли Шім'ї: "Ось раби твої в Ґаті!"
40 І встав Шім'ї, й осідлав віслюка свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І знайшов їх, і привів з Ґату.
41 А Соломонові доповіли, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і повернувся.
42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: "Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, промовляючи: "Того дня, коли ти куди вийдеш, затям собі, що конче помреш?" І ти сказав мені: "Добра це річ, що я чув".
43 І чому ти не дотримувався Господньої присяги та наказу, що я дав був тобі?"
44 І сказав цар до Шім'ї: "Сам ти знаєш, і знає твоє серце, все те лихе, що заподіяв ти Давидові, батькові моєму. Хай же Господь поверне усе те на твою голову.
45 А цар Соломон буде благословенний, а Давидовий трон стоятиме міцно перед Господнім обличчям аж навіки".
46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, а він вийшов і вразив його, і той помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.
1 про царів 3
1 І посвоячився Соломон з фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого будинку і храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.
2 Народ приносив жертви на пагорбах, бо не було ще збудовано помешкання для ймення Господнього аж до тих днів.
3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагорбах.
4 І пішов був цар до Ґівеону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагорб.