А Мефівошет, син пана твого, завжди їстиме хліб при моєму столі". А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів.
11 І сказав Ціва до царя: "Усе, як накаже мій пан цар своєму рабові, так зробить твій раб, і Мефівошет, як наказав цар, їстиме при царському столі, як один із царських синів".
12 А Мефівошет мав малого сина на ім'я Міха. І всі, хто мешкав у будинку Ціви, були раби для Мефівошета.
13 А кривий на ноги Мефівошет сидів у Єрусалимі, і завжди їв при царському столі.
2 про Самуїла 10
1 По тому, як помер цар Аммону, а замість нього зацарював син його Ганун.
2 Сказав Давид: "Виявлю свою ласку Ганунові, Нахашевому синові, як батько його виявив був ласку до мене". І послав Давид, щоб його порадувати, щодо батька його, через своїх рабів. І прибули Давидові раби до Аммону.
3 А князі Аммонових синів сказали до пана свого Гануна: "Чи Давид послав тобі втішників з пошани до батька твого? Чи ж Давид послав до тебе своїх слуг не на те, щоб розвідати все в місті, а потім знищити його?"
4 І взяв Ганун Давидових слуг, та й поголив половину їхніх борід, та обрізав їхній одяг на половину, аж до стегон, та й відпустив їх.
5 І донесли про це Давидові, і він послав назустріч їм, бо ті люди були дуже осоромлені. І цар сказав їм, щоб сиділи в Єрихоні, поки відростуть їм бороди, а тоді повертатися.
6 І побачили сини Аммона, що зненавидів їх Давид. І послали вони й найняли з Арам-Бет-Рехову й Арам-Цови, двадцять тисяч піхотинців, та в царя Маахи, тисячу душ, і тов'ян дванадцять тисяч.
7 А коли Давид почув про це, то послав Йоава та все військо.
8 І повиходили сини Аммона, і вишикувалися до бою при вході до брами. А Арам-Цова, Рехов, тов'янини і Мааха були окремо на полі.
9 І побачив Йоав, що на нього йдуть спереду та з тилу, то вибрав кращих Ізраїлевих вояків, та й поставив їх проти Арама.
10 А решту народу дав під руку свого брата Авшая і поставив навпроти аммонітян,
11 і сказав: "Якщо Арам буде дужчим від мене, то мені допомагатимеш, а якщо Аммон буде дужчим від тебе, то я піду допомагати тобі.
12 З хоробрістю й відвагою битимемося за народ наш та за міста нашого Бога, а Господь хай зробить, що добре в очах його!"
13 А коли Йоав та люд, що був з ним, вступили в бій з Арамом, то ті втекли перед ним.
14 А сини Аммона побачили, що втік Арам, то й вони втекли до міста перед Авішаєм. І повернувся Йоав після битви до Єрусалиму.
15 А коли побачив Арам, що він побитий Ізраїлем, то вони зібралися разом.
16 Гададезер послав і привів Арама, що був за Рікою, і вони прибули до Хеламу під проводом Шоваха, головного над військом Гададезера.
17 І було донесено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан, та прийшов до Геламу. А Арам вишикувався проти Давида, і воював з ним.
18 І побіг Арам перед Ізраїлем, а Давид знищив з Араму сім сотень колісниць та сорок тисяч вершників. І також Шоах, головний над військом його, був смертельно поранений, і там помер.
19 А коли всі царі, підлеглі Гададезера, побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замирилися з Ізраїлем, і служили йому. І Арам боявся вже допомагати Аммонові.
2 про Самуїла 11
1 На початку року, в час виходу царів на війну, послав Давид Йоава й своїх слуг з ним, та всього Ізраїля, і вони побили Аммона і взяли в облогу Раббу. А Давид сидів у Єрусалимі.
2 І надвечір встав Давид з ложа свого, і походжаючи на верхній терасі царського палацу, побачив він звідти жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива.
3 І послав Давид, і запитав про ту жінку, і йому доповіли: "То Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!"
4 І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, а як вона очистилася з нечистості своєї, то він поклався з нею. І потім вона повернулася до свого помешкання.
5 І завагітніла та жінка. І послала вона, щоб повідомити Давидові, що завагітніла.
6 А Давид послав до Йоава: "Пришли мені хіттеянина Урію". І Йоав послав Урію до Давида.
7 І прийшов Урія до нього, а Давид запитав про стан Йоава, і про стан народу, і про перебіг війни.
8 І сказав Давид до Урії: "Іди до свого помешкання та обмий свої ноги". І вийшов Урія з царської оселі, а за ним понесли гостинця царського.
9 Та Урія до себе не пішов, а спав при вході до царської оселі з усіма слугами пана свого.
10 І доповіли Давидові: "Урія не пішов до помешкання свого". І сказав Давид до Урії: "Чи ж не з дороги ти? Чому ти не пішов до свого помешкання?"
11 І сказав Урія до Давида: "Ковчег, Ізраїль та Юда сидять у наметах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі. А я піду до свого помешкання, щоб їсти й пити та лежати зі своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такого!"
12 І сказав Давид до Урії: "Залишайся тут і сьогодні, а завтра я відпущу тебе". І залишався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого.
13 І покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він вечірньої пори, щоб спати на ложі своєму разом зі слугами пана свого, а до помешкання свого не пішов.
14 А вранці написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію.
15 В листі тому він написав: "Постав Урію спереду в найтяжчому бою, і відступіть від нього, щоб його вбили".
16 І коли Йоав брав в облогу місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі воїни.
17 І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, і були вбиті дехто з людей, і з Давидових слуг, і також хіттеянин Урія.
18 І послав Йоав, і доповів Давидові про все.
19 І наказав він посланцеві: "Як закінчиш доповідати цареві про ту битву,
20 і розгнівається цар, і скаже тобі: "Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що будуть кидати на вас з муру?
21 Хто вбив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру?" То ти скажеш: "Вбито також хіттеянина Урію"".
22 І пішов посланець, і прийшов, і доповів Давидові все, що наказав був Йоав.
23 І сказав посланець Давидові: "Вони стали сильніші за нас і вийшли проти нас на поле, та ми відтіснили їх аж до входу в браму.
24 А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру, і вразили декого з царевих рабів, а також убитий твій раб хіттеянин Урія".
25 І сказав Давид до посланця: "Так скажеш до Йоава: "Хай не буде лихим в очах твоїх це, бо меч пожирає то цього, то того. Посиль натиск на місто, та й розвали його! І підбадьор цим Йоава!26 І почула Урієва жінка, що загинув її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком.
27 А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого помешкання, і вона стала йому за жінку, і народила йому сина. Та в Господніх очах було лихим, що зробив був Давид.
2 про Самуїла 12
1 І послав Господь Натана до Давида, і він прийшов до нього та й сказав йому: "Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а інший убогий.
2 У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої.
3 А убогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він придбав і годував. І росла вона з ним та з синами його, і з його хліба вона їла, і з келиха його пила, і на грудях його лежала, і була йому як дочка.
4 І прийшов до багатого чоловіка мандрівник, та той шкодував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для того, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого, і спорядив її для того мандрівника"...
5 І дуже запалав Давидів гнів на того заможного чоловіка, і він сказав до Натана: "Як живий Господь, вартий смерті той чоловік, що вчиняє так.
6 А овечку він оплатить чотирикратно, за те, що зробив таке, і за те, що не змилосердився".
7 І сказав Натан до Давида: "Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: "Я помазав тебе над Ізраїлем і я врятував тебе з Саулової руки.
8 І дав тобі будинок твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі оселю Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще й іншого.
9 І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив лихе в очах його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем Аммонових синів, а його жінку взяв собі.
10 Віднині не відступить меч від твоєї оселі навіки за те, що зневажив ти мене, і взяв за жінку собі жінку хіттеяника Урії".
11 Так сказав Господь: "Ось я наведу на тебе лихо з твоєї ж власної оселі, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.
12 Хоч ти вчинив таємно, а я зроблю це перед усім Ізраїлем та перед сонцем"".
13 І сказав Давид до Натана: "Згрішив я перед Господом!" А Натан сказав до Давида: "І Господь зняв твій гріх, не помреш!
14 Та що ти зневажив Господа цим, то син твій, народжений тобі, конче помре".
15 І пішов Натан до себе, а Господь вразив дитя, що Давидові народила Урієва жінка, і воно захворіло.
16 І Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.
17 І прийшли старшини його оселі до нього, щоб підняти його з землі, та він не бажав, і не підкріпився з ними хлібом.
18 І сьомого дня померло те дитя, але Давидові слуги боялися доповісти йому, що померло те дитя, промовляючи: "Ось як була та дитина живою, казали ми до нього, та не слухав він нашого голосу, а як ми скажемо, що померло це дитя, то ще вчинить щось лихе".
19 А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів, що померло те дитя. І запитав Давид у своїх слуг: "Чи не померло дитя?" А ті відповіли: "Померло".
20 І підвівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свій одяг, і ввійшов до Господньої оселі та й уклонився. Потому ввійшов до свого будинку і звелів подати їсти, і поклали йому хліба, і він їв.
21 І запитали його слуги: "Чого це, коли дитя жило, ти постив та плакав, а як померло, ти встав та й їв хліб?"
22 А він відповів: "Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: "Хто знає, може Господь змилується наді мною, і житиме дитя те?"
23 Та коли померло воно, нащо то я б постив? Чи зможу ще повернути його? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене"...
24 І втішив Давид жінку свою Вірсавію, і прийшов до неї, і ліг з нею. І вона народила сина, а він назвав його Соломоном.