Який в них сенс? Я таємно проводив підготовчі досліди, і вони мене цілком задовольнили. А я не вважав себе зобов'язаним кого-небудь про це інформувати.
— Ну, що ж, дорогий Фергюсон, можна просити вас відкрити нам вашу таємницю?
— Зараз повідомлю вам її, панове. Спосіб мій дуже простий. Цікавість всіх присутніх зросла до крайності. І доктор Фергюсон самим спокійним тоном почав викладати наступне.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
Попередні спроби підйому і спуску на повітряній кулі. — П'ять ящиків доктора. — Пальник. — Калорифер. — Спосіб застосування. — Вірний успіх.
— Не раз вже намагалися підніматися і знижуватися на повітряній кулі без витрати газу і скидання баласту. Французький аеронавт Меньє прагнув цього досягти, нагнітаючи стиснене повітря в оболонку кулі. Бельгієць, доктор — Ван Хекке теж пробував зробити це за допомогою крил і лопатей, що розвивали вертикальний рух. Але в більшості випадків цієї сили було недостатньо. Взагалі результати дослідів Меньє і Ван-Хекке були зовсім незначні.
І я вирішив підійти до цього питання сміливіше. Почати з того, що я абсолютно вилучив з ужитку баласт, крім крайніх, форс-мажорних випадків, як, наприклад, аварія апарату або необхідність піднятися в одну мить, щоб уникнути будь-якої непередбаченої небезпеки.
Мій спосіб підйому і зниження повітряної кулі заснований на розширенні і стисненні газу, що знаходиться в оболонці, за допомогою зміни його температури. І ось як я цього досягаю. На ваших очах повантажили на цей транспорт разом з кошиком кілька ящиків, призначення яких вам було невідомо. Ці ящики всього п'ять.
Перший з них містить близько двадцяти п'яти галонів води, до якої я додаю кілька крапель сірчаної кислоти для збільшення її електропровідності. Потім цю воду я хімічно розкладаю за допомогою сильної бунзеновской батареї. Вода, як ви знаєте, складається з двох частин водню і однієї частини кисню. Кисень під дію електробатареї надходить з її позитивним полюсом в другий ящик. Третій ящик, вдвічі більшого розміру, поміщений над другим ящиком, приймає в себе водень, одержаний з негативного полюса батареї. За допомогою кранів, з яких у одного отвір вдвічі більше, ніж у іншого, ці два ящика з'єднуються з четвертим, який називається змішувальний ящик. Тут дійсно змішуються обидва гази, отримані від розкладання води. Ємність ящика змішувача близько сорока одного кубічного фута.
У верхній частині цього ящика поміщається платинова трубка, обладнана краном.
Ви вже, звичайно, здогадалися, панове, що описуваний мною апарат є не що інше, як киснево-водневий пальник, температура якого вище температури ковальського горна.
Тепер я переходжу до опису другої частини мого апарату.
З нижньої частини герметично закритої кулі на невеликій відстані одна від одної виходять дві трубки. Одна трубка доходить до верхніх шарів водню в кулі, інша — до нижніх. Обидві трубки забезпечені в декількох місцях каучуковими з'єднаннями, що дає змогу витримувати коливання повітряної кулі. Ці дві трубки спускаються в кошик і входять в залізний ящик циліндричної форми, який називається ящиком нагріву.
Цей ящик закритий знизу і зверху двома дисками з того ж металу, що і ящик. Трубка, що йде з нижньої частини кулі, входить в цей циліндричний ящик через нижній його диск і всередині його приймає форму змійовика, кільця якого, розташовані одне над іншим, займають всю висоту ящика. Перш ніж вийти з ящика, спіральна трубка входить в маленький конус, увігнута основа якого має форму сферичного ковпачка, зверненого донизу. З вершини цього конуса виходить інша трубка, яка, як я вже згадував, йде у верхні шари водню в кулі. Сферичний ковпачок конуса зроблений з платини, щоб він не розплавився від високої температури. А пальник цей поміщається на дні скриньки нагріву, посеред спіралей змійовика, так, що верхня частина полум'я злегка торкається платинового ковпачка.
Ви, без сумніву, знає, що таке калорифер, призначений для опалення приміщень, і вам відомо, як він діє. Повітря, яким наповнена квартира, пропускають через труби, і звідти воно повертається вже нагріте. Так ось: апарат, який я вам тільки що описав — по суті той же калорифер.
І справді, що ж тут відбувається? Коли пальник ввімкнений, водень, що знаходиться в змійовику і в увігнутому маленькому платиновому конусі, нагрівається і швидко піднімається по трубці, яка веде до верхню частину кулі. Новоутворена внизу пустота заповнюється газом з нижньої частини кулі. Газ тут також нагрівається і, піднімаючись, поповнюється знову утворенним газом. Таким чином, по трубках і змійовику відбувається надзвичайно швидкий рух газу, який, виходячи з кулі, безперервно нагрівається. При нагріванні на один градус газ розширюється на 1/480 [25] свого обсягу. Якщо я підвищу температуру на вісімнадцять градусів, то водень, що знаходиться в повітряній кулі, розшириться на 18/480 свого обсягу, або на тисячу шістсот сімдесят чотири кубічних фута; отже, він витіснить ще тисячу шістсот сімдесят чотири кубічних фута повітря, і це збільшить його підйомну силу на сто шістдесят фунтів. Це рівносильне викидання баласту такої ж ваги. Якщо я підвищу температуру на сто вісімдесят градусів, то газ розшириться на180/480 свого початкового обсягу, витіснить шістнадцять тисяч сімсот сорок кубічних футів повітря, і підйомна сила кулі збільшиться на тисячу шістсот фунтів.
Ви розумієте, що я можу легко змінювати умови статичної рівноваги моєї повітряної кулі. Обсяг її було розраховано таким чином, що, наповнена до половини, вона витісняє якраз таку кількість повітря, що дорівнює рівно вазі самої кулі, водню наповнення, а також вазі кошика з пасажирами і всім його навантаженням. Наповнена таким чином куля тримається в повітрі в строгій рівновазі: вона не піднімається і не знижується.
Щоб піднятися, я за допомогою пальника доводжу газ в кулі до температури більш високої, ніж температура навколишнього повітря. Від нагрівання газ розширюється, куля збільшується в об'ємі і піднімається тим вище, чим більше я нагріваю водень.
Зниження досягається природним чином: зниженням температури в пальнику, тому газ всередині кулі поступово охолоджується. Взагалі ж підйом кулі повинен відбуватися, звичайно, набагато швидше, ніж його зниження. І це дуже сприятлива обставина: потреби в швидкому зниженні у мене ніколи не буде, і, навпаки, дуже швидкий підйом допоможе уникнути різних ускладнень Небезпеки ж не вгорі, а внизу ..
Втім, як я вже говорив вам, у мене є деяка кількість баласту, який в разі екстреної потреби може дати можливість піднятися ще швидше. Клапан, що знаходиться на верхньому полюсі кулі, є тільки запобіжним клапаном. Повітряна куля незмінно містить одну і ту ж кількість водню. Підйом і зниження, повторюю, відбувається тільки завдяки зміні його температури. А тепер, панове, я хочу повідомити вам ще одну подробицю: при згорянні водню і кисню на кінці пальника виходять водяні пари; тому я забезпечив нижню частину циліндричного ящика трубкою з клапаном, що діє при тиску в дві атмосфери; отже, коли пар досягає такого тиску, він сам автоматично виходить назовні.
Нарешті, познайомлю вас з найточнішими цифровими даними: двадцять п'ять галонів води, розкладені на свої складові частини, дають двісті фунтів кисню і двадцять п'ять фунтів водню. При нормальному атмосферному тиску це складає тисячу вісімсот дев'яносто кубічних футів першого та тридцять тисяч сімсот вісімдесят кубічних футів другого, разом суміші п'ять тисяч шістсот сімдесят кубічних футів. Мій пальник витрачає при абсолютно відкритому крані двадцять сім кубічних футів суміші на годину, даючи полум'я принаймні в шість разів сильніше полум'я великих ліхтарів на світильному газі. Тримаючись ж на значній висоті, я спалю в середньому не більше дев'яти кубічних футів на годину. Значить, двадцять п'ять галонів води мені вистачить на шістсот тридцять годин повітряного плавання, що становить трохи більше двадцяти шести днів.
А так як я за своїм бажанням в стані спускатися на землю і відновлювати свій запас води, то моя подорож може тривати скільки завгодно.
Ось вам і вся моя таємниця, панове. Вона дуже проста, і тому я впевнений в успіху. Мій спосіб, заснований на розширенні і стисненні газу, як бачите, виключає потребу і в громіздких крилах і в механічних двигунах. Калорифер, за допомогою якого я змінюю температуру, і пальник для його нагрівання не доставляють ніяких незручностей і мало важать.
— Отже, я думаю, що у мене є всі необхідні умови для успіху.
Цією фразою закінчив доктор Фергюсон свою промову, яка викликала найгарячіші, щирі оплески. Тут не можна було зробити жодного заперечення: все було обдумано і передбачено.
— Але все-таки — зауважив капітан — це справа небезпечна.
— Що з цього, раз вона здійснима! — просто відповів Фергюсон.
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
Прибуття на Занзібар. — Англійська консул. — Вороже ставлення місцевих жителів. — Острів Кумбені. — "Викликатель дощу". — Наповнення повітряної кулі. — Старт 18 квітня. — Прощання. — "Вікторія".
Завдяки попутним вітрам "Рішучий" йшов прискореним ходом. У Мозамбікській протоці погода була особливо сприятлива. Вдалий морський перехід здавався добрим знаком і для повітряного перельоту.
Кожен прагнув скоріше дістатися до Занзібару і там допомогти чим тільки можливо доктору Фергюсону в його останніх приготуваннях.
Нарешті, показалось місто Занзібар, розташоване на острові того ж імені, і 15 квітня, об одинадцятій годині ранку "Рішучий" кинув якір в його гавані.
Острів Занзібар є володінням імама Маската, союзника Франції і Англії. Це, безсумнівно, найкраща його колонія. У гавань заходить безліч кораблів з сусідніх країн.
Острів відділений від африканського материка тільки протокою шириною не більше тридцяти миль.
Занзібар веде велику торгівлю камеддю, слоновою кісткою і особливо чорношкірими, так як він є великим ринком невільників. Сюди звозять всіх полонених, захоплених в боях, а бої ці не припиняються, бо вожді внутрішніх африканських племен безперестанку воюють між собою.
Ця торгівля поширена по всьому східному узбережжю і аж до Нілу; Г. Лежян бачив, що вона ведеться абсолютно відкрито на судах під французьким прапором.
Не встиг "Рішучий" пришвартуватися в занзібарській гавані, як на ньому з'явився англійський консул з пропозицією своїх послуг доктору Фергюсону.