А Самуїл пішов до Рами.
14 І дух Господній відступився від Саула, а напав його дух лихий, посланий від Господа.
15 І сказали раби Саула до нього: "Оце лихий дух від Бога спадає на тебе.
16 Хай скаже пан наш, і раби твої пошукають тобі того, хто вміє грати на гуслах. І коли буде на тебе лихий дух від Бога, то заграє той рукою своєю, і буде тобі добре".
17 І сказав Саул до рабів своїх: "Нагляньте мені того, хто добре грає, і приведіть до мене".
18 І сказав один зі слуг: "Ось бачив я сина Єсея з Віфлеєму, що вміє грати, лицар та вояка, розуміється на речах і чоловік хорошої постави. І Господь з ним".
19 І послав Саул послланців до Єсея й сказав: "Пошли до мене Давида, сина свого, що при отарі".
20 І взяв Єсей осла, хліба, бурдюка вина та одне козеня, і послав через сина свого Давида до Саула.
21 І прийшов Давид до Саула, та й став перед ним. І той дуже полюбив його, і він став йому зброєношею.
22 І послав Саул до Єсея, кажучи: "Хай залишається Давид при мені, бо він знайшов ласку в очах моїх".
23 І бувало, коли лихий дух від Бога спадав на Саула, то Давид брав гусла, та й грав своєю рукою. І легшало Саулові, і ставало йому добре, і відступав від нього той лихий дух.
1 про Самуїла 17
1 І зібрали филистимляни свої війська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборували між Сохо та Азекою в Ефес-Даммімі.
2 І зібралися Саул та ізраїльтяни, і таборували в долині Елі, і стали до бою проти филистимлян.
3 І стояли филистимляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а між ними долина.
4 І вийшов з филистимських таборів єдноборець, ім'я йому Ґоліят із Ґату. Високий був, шість ліктів і п'ядь.
5 А на голові його мідний шолом, і він одягнутий був у панцер, вагою п'ять тисяч шеклів міді.
6 На ногах він мав мідні наколінники, а за плечима його мідний спис.
7 Руків'я списа його було як ткацький вал, а вістря на шістсот шеклів заліза. І перед ним ходив щитоноша.
8 І став він, і гукнув до Ізраїлевих полків: "Чого ви вийшли і вишикувалися до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і хай він вийде до мене.
9 Якщо він зможе воювати зі мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я його вб'ю, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам".
10 І сказав филистимлянин: "Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені супротивника, і будемо битися вдвох".
11 І чув Саул та весь Ізраїль ці слова филистимлянина, і вони дуже налякалися.
12 А Давид син Єсея з Юдиного Віфлеєму, що мав восьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був старий, увійшов у літа.
13 І троє найстарших Єсеєвих синів пішли за Саулом на війну. Первісток — Еліяв, другий — Авінадав, а третій — Шамма.
14 А Давид він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.
15 І Давид ходив до Саула, та повертався пасти отару свого батька в Віфлеємі.
16 А той филистимлянин сорок день виходив щоранку і щовечора.
17 І сказав Єсей до сина свого Давида: "Візьми-но для братів своїх ефу цього пряженого зерна, і десять оцих хлібів, та й віднеси швидко братам до табору.
18 А цих десять головок сиру віднесеш для тисяцького, і дізнаєшся про життя братів своїх та розпитаєш про їхні потреби".
19 А Саул та всі ізраїльтяни були в долині Елі, воювали з филистимлянами.
20 І встав Давид вранці, полишив отару свою на сторожа й пішов, як наказав йому Єсей. І ввійшов він до обозу, а військо шикувалося до бою, і підняли вони клич бойовий.
21 І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави.
22 І Давид залишив свою ношу в сторожа, та й побіг до бойових лав. І знайшов братів своїх, і запитав їх, як їм тут.
23 А коли він розмовляв з ними, аж ось виходить з филистимських полків єдиноборець, филистимлянин Ґоліят, з Ґату. І промовляв він ті самі слова, а Давид почув.
24 А всі ізраїльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним налякані.
25 І казав Ізраїльтянин: "Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажати Ізраїля. Того, хто вб'є його, цар обіцяв збагатить, і дочку свою віддасть йому, а оселю його батька зробить вільною в Ізраїлі".
26 І запитав Давид тих людей, що стояли з ним: "Що буде зроблене тому, хто вб'є цього филистимлянина та зніме образу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки живого Бога?"
27 А народ підтвердив йому ті самі слова.
28 І почув Еліяв, його найстарший брат, як він казав до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: "Чого то прийшов ти? І на кого ти залишив отару в пустелі? Я знаю зарозумілість твою та зухвалість твого серця, ти прийшов подивитися на битву!"
29 А Давид відповів: "Та що я зробив такого? Чи не на наказ це батька?"
30 І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.
31 І були почуті слова ті, що казав Давид, і доповіли їх Саулові, і він покликав його.
32 І сказав Давид до Саула: "Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і битиметься з отим филистимлянином".
33 І сказав Саул до Давида: "Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від юності своєї".
34 І сказав Давид до Саула: "Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також ведмідь, та й тягнув дрібну худобу з череди,
35 а я виходив за ним, і вбивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву і вбивав.
36 І лева, і ведмедя вбивав твій раб. І цей необрізаний филистимлянин буде, як один з них, бо він зневажив полки живого Бога!"
37 І сказав Давид: "Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, він врятує мене з руки цього филистимлянина". І сказав Саул: "Іди, і хай Господь буде з тобою!"
38 І одягнув Саул Давида в свій одяг, і дав мідного шолома на його голову, і надів на нього панцер.
39 І прип'яв Давид меч на одяг свій, та й силкувався йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: "Не можу в цьому ходити, бо я не звик!" І скинув Давид те з себе.
40 І взяв він кия свого в руку, і вибрав собі п'ять відшліфованих камінців з потоку, і поклав їх у свою пастушу торбу, а його праща у руці його. І він пішов до филистимлянина.
41 А филистимлянин підходив усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита перед ним.
42 І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юнак стрункої постави.
43 І сказав филистимлянин до Давида: "Чи я собака, що ти вийшов на мене з києм?" І филистимлянин прокляв Давида своїми богами.
44 І сказав филистимлянин до Давида: "Ходи ж до мене і я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині земній".
45 І сказав Давид до филистимлянина: "Ти йдеш на мене з мечем, списом та ратищем, а я йду на тебе в ім'я Господа, Бога Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив.
46 Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам трупи филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І дізнається вся земля, що є Бог Ізраїлів!
47 І дізнається вся громада, що Господь рятує не мечем та списом, бо це війна Господа, і він віддасть вас у нашу руку".
48 І коли филистимлянин наблизився до Давида, то Давид швидко побіг назустріч филистимлянину.
49 І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув з пращі у филистимлянина. І той камінь вдарив йому в чоло, і він упав обличчям на землю.
50 Отак переміг Давид филистимлянина без меча, вдаривши каменем із пращі.
51 І підбіг Давид, і став на филистимлянина, і витяг його меча з піхов, та й відтяв ним йому голову! І побачили филистимляни, що помер їхній силач, і стали втікати!
52 А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися, і зняли галас, та й погнали филистимлян аж до входу в Ґай, і аж до брами Екрону. І падали трупи филистимлян шляхом аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.
53 І повернулися Ізраїлеві сини з переслідування за филистимлянами, та й пограбували їхні табори.
54 А Давид узяв голову того филистимлянина, і приніс її до Єрусалиму, а зброю його склав у своєму наметі.
55 А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то запитав Авнера, очільника війська: "Чий син цей хлопець, Авнере?" А Авнер відповів: "Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю!"
56 І сказав цар: "Запитай, чий син цей юнак?"
57 А коли Давид повертався з головою филистимлянина, то Авнер узяв його й привів перед Саула, а голова филистимлянина у руці його.
58 І сказав до нього Саул: "Чий ти син, хлопче?" А Давид відповів: "Я син раба твого Єсея з Віфлеєму".
1 про Самуїла 18
1 І як скінчив він промовляти до Саула, то Йонатанова душа поєдналася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.
2 І того дня взяв його Саул, і не пустив його повернутися до оселі його батька.
3 І склав Йонатан з Давидом угоду, бо полюбив його, як душу свою.
4 І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і меча свого, і лука свого, і все аж до пояса свого.
5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і вчиняв мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.
6 І як вони йшли, коли Давид повертався, побивши филистимлянина, то виходили жінки з усіх Ізраїлевих міст, на зустріч цареві Саулові, і з радістю співали й танцювали, під бубни й цимбали.
7 І вигукували ті жінки, що грали: "Саул убив свої тисячі, а Давид — свої десятки тисяч!"
8 І дуже гнівався Саул, і та річ була неприємна йому, і він сказав: "Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання!"
9 І від того дня Саул дивився заздрісним оком на Давида.
10 Наступного дня спав лихий дух від Бога на Саула, і він став, як несамовитий в оселі своїй, а Давид, як завжди грав, а в Сауловій руці був спис.
11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: "Ударю в Давида і приб'ю його до стіни!" Та Давид два рази ухилився від нього.
12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула він відступив.
13 І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисяцьким, і він виходив на війни, і повертався перед народом.
14 І щастило Давидові на всіх шляхах його, бо з ним був Господь.
15 І побачив Саул, що Давидові щастить, і налякався його.
16 А весь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і повертався перед ними.
17 І сказав Саул до Давида: "Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку.