І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий захоплений!
18 І як згадав він про Божий ковчег, то впав Ілій зі стільця навзнак при брамі, а через старість і тяжкість свою, зламав шию й помер. А він судив Ізраїля сорок років.
19 А невістка його, Пінхасова жінка, була вагітна, близька до пологів. І як почула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й народила, бо прийшли на неї пологові болі її.
20 А як настав час смерті її, то казали ті, що стояли при ній: "Не бійся, бо ти народила сина!" Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого.
21 І вона назвала того хлопця Іхавод, промовляючи: "Відійшла Ізраїлева слава! Бо почула про захоплення Божого ковчегу, і про тестя свого та про чоловіка свого",
22 та й сказала: "Відійшла слава від Ізраїля, бо захоплений Божий ковчег".
1 про Самуїла 5
1 А филистимляни принесли Божий ковчег з Евен-Гаезеру до Ашдоду.
2 І взяли вони Божий ковчег, і поставили його перед Дагоном у його храмі.
3 А другого дня вранці прийшли ашдодяни, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! І взяли вони Даґона, і поставили його на його місце.
4 А наступного дня прийшли вони рано, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! А Даґонова голова та обидві долоні рук його лежать відтяті на порозі, тільки тулуб Даґонів залишився при ньому.
5 Тому жерці та всі, хто входить до Даґонового храму, не ступають на Даґонів поріг у Ашдоді аж до цього дня.
6 І стала тяжка Господня рука на ашдодян, і він їх пустошив та бив болячками Ашдод та довкілля його.
7 І побачили ашдодяни, що так, та й сказали: "Хай не залишається з нами ковчег Ізраїлевого Бога, бо стала тяжкою його рука на нас та на Даґона, бога нашого!"
8 І зібрали вони до себе всіх филистимських володарів, та й запитали: "Що нам зробити з ковчегом Ізраїлевого Бога?" А ті відповіли: "Хай ковчег Ізраїлевого Бога перейде до Ґату". І вони перенесли ковчег Ізраїлевого Бога.
9 І по тому, як вони перенесли його, то Господня рука була проти міста, і був неспокій у місті. І вдарив він людей того міста від малого й аж до великого болячками.
10 І вони вислали Божий ковчег до Екрону. І як Божий ковчег прибув Екрону, то екроняни стали кричати: "Перенесли до нас ковчег Ізраїлевого Бога, щоб знищив нас та народ наш!"
11 І зібрали вони всіх филистимських володарів, та й сказали: "Відішліть ковчег Ізраїлевого Бога, хай повернеться на місце своє, і хай не поб'є нас та народ наш, бо неспокій оволодів містом. І Божа рука стала там дуже тяжка".
12 А ті люди, хто не померли, були вражені болячками, і стогін міста піднявся до неба!
1 про Самуїла 6
1 І був Божий ковчег у филистимській землі сім місяців.
2 І покликали филистимляни жерців та ворожбитів, запитуючи: "Що робити з Господнім ковчегом? Скажіть нам, як його відіслати до його місця?"
3 А ті сказали: "Якщо ви відсилаєте ковчег Ізраїлевого Бога, то не відсилайте його порожньо, а конче принесіть йому жертву за провину, тоді одужаєте, і ви знатимете, чому не відпускає вас його рука".
4 І ті запитали: "Яка ж та жертва за провину, що ми принесемо йому?" А ті відповіли: "За числом филистимських володарів п'ять золотих подоб болячок та п'ять золотих подоб мишей. Бо одне лихо для всіх вас та для ваших володарів.
5 І зробіть подоби болячок та мишей, що винищують землю, і прославте Ізраїлевого Бога, може його рука стане легшою над вами і над вашими богами та над вашим краєм.
6 І чого вам робити впертими свої серця, як робили це Єгипет та фараон? Чи ж не тоді, як він показав їм силу свою, відпустили їх і вони пішли?
7 А зараз зробіть одного нового воза і візьміть дві дійні корови, що на них не накладалося ярма, і запряжіть тих корів до воза, а їхні телята відведете до осель своїх.
8 І візьмете Господній ковчег, та й поставите його на воза, а золоті речі, що ви принесете йому жертвою за провину, покладете в скрині збоку його. І відпустите його, і він піде.
9 І якщо він увійде до Бет-Шемешу шляхом до свого кордону, він скоїв нам це велике лихо. А якщо ні, то знатимемо, що не його рука доторкнулася нас, випадок то був нам".
10 І зробили ті люди так. І взяли вони дві дійні корові, і запрягли їх до воза, а їхніх телят замкнули в оселях.
11 І поставили вони Господній ковчег на воза, і скриню, і золоті миші, і подоби їхніх геморойних вузлів.
12 І корови пішли прямо до Бет-Шемешу. Вони йли мукаючи битим шляхом і не відхилялися ні праворуч, ні ліворуч. А филистимські володарі йшли за ними аж до кордону Бет-Шемешу.
13 А люди Бет-Шемешу жали пшеницю в долині. І поглянули люди та й побачили ковчег, і зраділи цьому!
14 А віз увійшов на поле бетшемешанина Ісуса, та й став там, а там був великий камінь. І вони порубали воза на дрова, а корів принесли цілопаленням для Господа.
15 А Левити зняли Господній ковчег та скриню з золотом, що була з ним, та й поставили при великому камені. А люди Бет-Шемешу принесли цілопалення і інші жертви для Господа.
16 А п'ять филистимських володарів бачили це, і повернулися того дня до Екрону.
17 А оце ті золоті вузли, що филистимляни принесли Господові жертвою за провину: одна за Ашдод, один за Газу, один за Ашкелон, один за Ґат, один за Екрон.
18 А золоті миші були за числом усіх филистимських міст п'ятьох володарів, від міста твердинного і аж до неукріпленого села, і аж до великого каменя, що на ньому поставили Господнього ковчега, і він знаходиться аж до цього дня на полі бет-шемешанина Ісуса.
19 І вдарив Господь людей Бет-Шемешу, бо вони заглядали в Господній ковчег. І вбив він між народом п'ятдесят тисяч сімдесят душ. І був народ у жалобі, бо дуже побитий був Господом.
20 І сказали люди Бет-Шемешу: "Хто зможе встояти перед обличчям Господа, Бога святого? І до кого він піде від нас?"
21 І вони послали посланців до мешканців Кір'ят-Єаріму, кажучи: "Филистимляни повернули Господній ковчег. Ідіть і заберіть його до себе".
1 про Самуїла 7
1 І поприходили люди Кір'ят-Єаріму, та й підняли Господнього ковчега, і внесли його до Авінадавої оселі на узгір'ї в Ґів'ї, а сина його Елеазара посвятили стерегти Господній ковчег.
2 Від дня, коли ковчег лишився у Кір'ят-Єарімі, минуло двадцять років. А весь Ізраїль плакав за Господом.
3 І сказав Самуїл до всього Ізраїля: "Якщо ви всім вашим серцем повернетеся до Господа, викинетете поміж себе чужих богів та Астарт, міцно прихилите свої серця до Господа і служитимете одному йому, то він врятує вас з руки филистимлян".
4 І викинули Ізраїлеві сини Ваалів та Астарт, та й служили тільки Господові.
5 І сказав Самуїл: "Зберіть усього Ізраїля до Міцпи, а я молитимуся за вас до Господа!"
6 І зібралися до Міцпи, черпали воду та лили перед Господнім обличчям, постили того дня й казали там: "Ми згрішили перед Господом!" І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі.
7 Коли почули филистимляни, що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи, то піднялися филистимські володарі на Ізраїля. І почули про це Ізраїлеві сини, і налякалися филистимлян.
8 І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла: "Не переставай кликати за нас до Господа, нашого Бога, хай він врятує нас від руки филистимлян".
9 І взяв Самуїл одне молочне ягня, і приніс його повним цілопаленням для Господа. І кликав Самуїл до Господа за Ізраїля, а Господь відповів йому.
10 Самуїл приносив цілопалення, а филистимляни стали до бою проти Ізраїля. І загримів Господь того дня сильним громом на филистимлян, та й навів страху на них, і були вони побиті перед Ізраїлем.
11 І повиходили Ізраїлеві люди з Міцпи, та й погнали филистимлян аж під Бет-Кар.
12 І взяв Самуїл одного каменя, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав його ім'ям Евен-Єзер. І він сказав: "Аж доти допоміг нам Господь".
13 І були филистимляни переможені, і далі вже не входили в Ізраїлеві кордони. І була Господня рука на филистимлянах за всі дні Самуїлові.
14 І повернулися до Ізраїля ті міста, що филистимляни забрали були від Ізраїля, від Екрону й аж до Ґату і їхні околиці Ізраїль врятував від руки филистимлян. І був мир між Ізраїлем та між Амореянином.
15 І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого.
16 Він щорічно обходив Бет-Ел, Ґілґал і Міцпу, і судив Ізраїля по тих містах.
17 Потім повертався до Рами, до помешкання свого, і там судив Ізраїля. І він збудував там жертовника для Господа.
1 про Самуїла 8
1 І як Самуїл постарів, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля.
2 І було ім'я первістка його Йоїл, а іншого кликали Авія, вони були суддями в Беер-Шеві.
3 А сини його не йшли його шляхом, і схилялися до зиску, і брали підкуп, і перекручували правосуддя.
4 І зібралися всі Ізраїлеві старшини, і прийшли до Самуїла в Раму,
5 та й сказали до нього: "Ось ти постарів, а сини твої не йдуть шляхами твоїми. Постав над нами царя, щоб судив нас, як в усіх народів".
6 І було лихим у Самуїлових очах, що вони сказали: "Постав над нами царя, щоб судив нас". І молився Самуїл до Господа.
7 І сказав Господь до Самуїла: "Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони зневажили, а мною, щоб я не царював над ними.
8 Як вони робили від дня, коли я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали мене й служили іншим богам, так вони роблять і тобі.
9 А зараз послухай їхнього голосу, тільки застережеш їх, і розповіси їм право того царя, що царюватиме над ними".
10 І переказав Самуїл усі Господні слова до народу, що жадав від нього царя:
11 "Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колісниці свої та посадить вершниками собі, а інші бігатимуть перед колісницею його,
12 і щоб поставити собі тисяцьких та п'ятдесятників, і щоб орати землю його, і щоб жати жниво його, і щоб виготовляти зброю військову його та колісничне знаряддя.
13 А дочок ваших забере за мироварниць і за кухарок, і за пекарок.
14 І він позабирає поля ваші і виноградники ваші, і кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам.
15 А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм євнухам та своїм слугам.
16 І він забере невільників ваших, і ваших невільниць, і найкращих ваших юнаків, і ваших віслюків, і вони працюватимуть на нього.
17 Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів.
18 І ви будете скаржитися на царя вашого, якого собі обрали, та не відповість вам Господь того дня!"
19 Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: "Ні, хай тільки цар буде над нами!
20 І будемо ми, як усі люди, і судитиме нас наш цар.