Спокій без любові... здається...
Фігаро. Так, дуже нудно; я думаю, справді, що любов без спокою набагато цікавіша. Узяти хоча б мене, якби я був жінкою...
Розіна (збентежено). Звичайно, молода дівчина не може заборонити чесному чоловікові поважати себе.
Фігаро. Мій родич поважає вас безмірно.
Розіна. Але якщо він зробить щось необережне, пане Фігаро, він нас занапастить.
Фігаро (вбік). Він нас згубить. (Голосно.) Якщо ви йому забороните це в маленькому листі... Лист має велику силу.
Розіна (дає листа, якого тільки-но написала). Я не маю часу знову писати. Але, передаючи цього листа, скажіть йому... скажіть йому... (Слухає.)
Фігаро. Нікого нема, пані.
Розіна. Що це я роблю тілки заради прихільності. Фігаро. Це зрозуміло. Бігме! Любов виявляється геть по-іншому.
Розіна. Заради прихільності, розумієте? Я боюся тільки, що, зустрівши труднощі...
Фігаро. Так, він може спалахнути. Пам'ятайте, пані, що вітер, який гасить свічку, роздмухує багаття. А ми і є це багаття. І уявіть собі, він так палав, що й мене майже заразив своєю пристрастю, мене, що, власне, є тільки свідком.
Розіна. Боже, я чую опікуна! Якщо він вас знайде тут... Пройдіть через кімнату з клавесином якомога тихіше.
Ф і г а р о. Не хвилюйтеся. (Вбік, показуючи листа). Ось це варте більшого, ніж усі мої спостереження. (Виходить до кімнати з клавесином.)
СЦЕНА III
Розіна (сама). Я вмру з тривоги, поки він не вийде... Як я люблю цього доброго Фігаро! Це дуже порядна людина і добрий родич! Ах! Ось мій тиран! Візьмусь знову до моєї роботи. (Гасить свічку, сідає і бере тамбурне вишивання.)
СЦЕНА ГУ
Бартоло, Розіна.
Бартоло (гнівно). О, прокляття! Скажений Фігаро, злочинець, шкуродер! Чи можна після цього вийти на хвилину з дому і бути цілком спокійним повертаючись?..
Розіна. Хто вас так розгнівав, пане?
Бартоло. Цей клятий цирульник, що перевернув одним рухом руки увесь мій дім: він дає сонних порошків Невсипущому; порошку для чхання Юнакові; пускає кров Марселіні; навіть моєму мулові... Поставити припарку на очі бідолашній сліпій тварині! І все через ці сто екю боргу; він поспішає збільшити рахунок. Ну, хай його принесе!.. І нікого в передпокої! Сюди можна ввійти, як на майдан.
Р о з і н а. А хто може сюди зайти, крім вас, пане?
Бартоло. Краще боятися без підстави, ніж необачно наражатися на небезпеку. Всюди повно метких і зухвалих людей... Хіба ще сьогодні вранці не забрали так швидко вашу пісню, поки я йшов по неї? О, я...
Розіна. Це вже означає, з власного бажання надавати ваги всякій дурниці! Цей папірець могло занести вітром, міг підняти перший-ліпший перехожий, хіба я знаю?
Бартоло. Вітер, перехожий!.. Ніякого вітру немає, пані. На світі не існує таких перехожих — завжди хто-не-будь стежить, навмисне, щоб підібрати папірець, який жінка ніби ненавмисно впустила?
Розіна. Ніби, пане?
Бартоло. Так, пані, ніби.
Розіна (вбік). О, злий дідуган!
Бартоло. Але цього більше не трапиться, бо я накажу заґратувати ці жалюзі.
Розіна. Можете зробити ще краще: замуруйте одразу всі вікна, в'язниця завжди залишається в'язницею!
Бартоло. Щодо вікон, які виходять на вулицю, це було б не так погано... Принаймні, хоч цей цирульник не заходив би сюди.
Розіна. Він теж турбує вас?
Бартоло. Як і всі інші.
Розіна. Які істотні ваші зауваження!
Бартол о. А, довіряйте всім, і скоро ви матимете вдома добру жінку, що вам зраджуватиме, щирих друзів, що її відіб'ють, і вірних слуг, що їм допоможуть.
Розіна. Як! Ви не припускаєте навіть, що можна мати певні принципи і протистояти якомусь Фігаро?
Б а р т о л о. Чи хто на біса може щось зрозуміти в жіночих примхах? Скільки я вже бачив цих жінок з принципами!
Розіна (гнівно). Але, пане! Якщо досить бути чоловіком, щоб нам подобатися, чому ви так не подобаєтеся мені?
Бартоло (вражений). Чому?.. Чому?.. Ви не відповідаєте на моє запитання про цього цирульника?
Розіна (ображено). Гаразд! Так, цей чоловік був у мене. Я його бачила, говорила з ним. Навіть не приховаю від вас, що вважаю його за дуже приємну людину. Можете вмирати від злості!
СЦЕНА V
Бартоло (сам). О, кляті слуги! Собаки! Юнак! Невсипущий! Проклятий Невсипущий!
СЦЕНА VI
Бартоло, Невсипущий.
Невсипущий (входить, позіхаючи, зовсім сонний). Аа, аа, аа...
Бартоло. Де був ти, вітрогоне, коли цей цирульник зайшов сюди?
Невсипущий. Пане, я був... а-а, а-а...
Бартоло. Вигадував якісь шкоди, безперечно? І ти його не бачив?
Невсипущий. Авжеж, бачив. Він же сказав, що я зовсім хворий. І це таки правда, бо в мене заболіло все тіло, поки він говори-и-в... а-а...
Бартоло (перекривляючи його). Поки він говорив!.. А де цей ледацюга Юнак? Напихати ліками бідного хлопця без мого дозволу! Ні, тут якесь шахрайство.
СЦЕНА VII
Ті самі. Юнак — старий дід з костуром — входить, чхаючи.
Невсипущий (увесь час позіхає). Юнак? Бартоло. Начхаєшся в неділю.
Юнак. Оце вже понад п'ятдесят разів на хвилину (Чхає). Я зовсім розбитий.
Бартоло. Як! Я питаю вас обох, чи не заходив хтось до Розіни, а ви мені кажете тільки, що цей цирульник...
Невсипущий (позіхає). Хіба пан Фігаро це хтось? А-а, а-а...
Бартоло. Б'юся об заклад, що хитрун порозумівся з ним.
Невсипущий (плаче, як дурний). Порозумівся... зі мною!..
Юнак (чхає). Але, пане, пане... чи є на світі справедливість?
Бартоло. Справедливість! Вона потрібна для таких, як ви. А я — я ваш хазяїн і завжди маю рацію.
Юнак (чхає). Але, бігме, коли щось є правда...
Бартоло. Коли щось є правда! Якщо я хочу, щоб це була неправда, я й вимагаю, щоб це була неправда. Треба тільки дозволити всім цим ледарям мати рацію, і ви з часом побачите, що станеться з владою.
Юнак (чхає). Як на мене, краще я звільнюся від вас. Жахлива робота! Завжди цей галас!
Невсипущий (плаче). З бідною чесною людиною завжди поводяться, як з негідником.
Бартоло. Ну, і йди геть, бідна чесна людино! (Перекривлює їх.) А-а-апчхи! Один чхає мені в ніс, другий — позіхає.
Ю н а к. А, пане! Клянусь, що, якби не було панночки, ні за що... ні за що не залишився б тут. (Виходить чхаючи.)
Бартоло. Що з ними усіма зробив Ф і г а р о! Я розумію, в чому річ: негідник хотів сплатити мені свої сто екю, не відкриваючи гаманця...
СЦЕНА VIII
. ' Бартоло,дон Базиль і Фігаро.
Фігаро, заховавшись у сусідній кімнаті, час від часу показується і слухає їх.
Бартоло (каже далі). А, доне Базиль! Ви прийшли дати урок музики Розіні?
Б а з и л ь. О, це я ще встигну.
Бартоло. Я був у вас, але не застав удома.
Б а з и л ь. Я виходив у ваших справах. У мене є досить прикра новина.
Б а р т о л о. Для вас?
Б а з и л ь. Ні, для вас. Граф Альмавіва тут у місті.
Б а р т о л о. Кажіть тихше. Це той, хто шукав Розіну по цілому Мадриду?
Б а з и л ь. Він живе на головній площі і щодня виходить переодягнений.
Бартоло. Нема сумніву, це стосується мене. Але що робити?
Б аз иль. Якби це був простий чоловік, його можна було б легко позбутись.
Бартоло. Так, озброївшись і в кірасі, підстерегти його одного вечора...
Б а з и л ь. Великий Боже! Скомпрометувати себе! Вигадати якусь історію, оце я розумію. А тимчасом клепати, як кажуть досвідчені люди. На це я згоджуюся.
Бартоло. Дивний спосіб позбутися людини!
Б а з и л ь. Наклеп! Пане, ви самі не знаєте, чим гребуєте! Я бачив, як наклеп переміг найпорядніших людей. Повірте, як добре взятися, то немає такої підлоти, такого паскудства, такої нісенітниці, яким не повірили б гультіпаки великого міста. А ми таки маємо спритних людей!.. Спочатку легкий шум, що торкається землі, як ластівка перед грозою, pianissimo, шепоче, і несе, і сіє отруєні стріли. Хтось почує і piano, piano, шепоче на вухо іншому. Лихо вже є — воно виганяє паростки, плазує, виходить на дорогу, і, rinfor-zando, переходить з уст в уста. Потім раптом, невідомо як, наклеп підноситься, шипить, збільшується на очах. Він кидається, розпускає крила, кружляє, обвиває, видирає, захоплює з собою, вибухає, гримить і врешті зчиняється галас, загальне crescendo, цілий хор ненависті й осуду... Який чорт зможе протистояти!
Бартоло. Але що за нісенітницю верзете ви, Базилю? Що спільного з моїм становищем має це piano і crescendo?
Б аз иль. Як це, що спільного! Щоб не дати наблизитися вашому ворогові, треба зробити те, що всюди роблять.
Бартоло. Наблизитися? Я маю намір одружитися з Розіною, раніше ніж вона навіть довідається про існування графа.
Б а з и л ь. Коли так, не треба гаяти ані хвилини.
Бартоло. Хто ж має це зробити? Адже я доручив вам усю цю справу.
Б а з и л ь. Так. Але ви труситеся над грішми, а в загальносвітовій гармонії нерівний шлюб, правопорушення, явне нехтування законів, це все дисонанси, що їх треба розв'язувати повнозвучним акордом золота.
Бартоло (дає йому гроші). Гаразд, кінчаймо швидше.
Б а з и л ь. Ось так треба говорити. Завтра все закінчиться. Але це ви мусите подбати, щоб сьогодні ніхто не сповістив вашу вихованку.
Бартоло. Можете бути впевнені. Чи ви прийдете сьогодні ввечері, Базилю?
Базиль. Не розраховуйте на це. Ваше одруження забере в мене увесь день.
Бартоло (проводжає його). Ваш слуга покірний.
Базиль. Не турбуйтеся, пане лікарю, не турбуйтеся.
Бартоло. Ні, я тільки хочу зачинити за вами двері на вулицю.
СЦЕНА IX
Фігаро, сам-один, виходить з кімнати.
Фігаро. О, який обачний! Зачиняй! Зачиняй двері на вулицю, а я, виходячи, відчиню їх графові. Який шахрай цей Базиль! На щастя, він до того ще й дурний. Щоб своїм наклепом викликати сенсацію в світі, треба мати становище, ім'я, стан, бути впливовою людиною, врешті-решт. Але такий, як Базиль! Хай говорить, йому не повірять.
СЦЕНА X Прибігає Розіна, Фігаро.
Розіна. Як! Ви ще тут, пане Фігаро?
Фігаро. На ваше щастя, панночко. Ваш опікун і ваш учитель співів, думаючи, що вони самі, говорили відверто...
Р о з і н а. А ви їх підслуховували, пане Фігаро? Але хіба ви не знаєте, що це дуже погано!
Фігаро. Підслуховувати? Це єдиний спосіб, щоб добре чути. Знайте, що ваш опікун збирається завтра одружитися з вами.
Розіна. Ах, великі боги!
Фігаро. Не бійтесь нічого. Ми йому дамо стільки роботи, що він не матиме часу й подумати про це.
Розіна. Ось він повертається. Виходьте, виходьте ж через маленькі сходи. Я вмру зі страху.
(Фігаро зникає.)
СЦЕНА XI Бартоло, Розіна.
Розіна. Ви були тут з кимось, пане?
Бартоло.