Але це не справжня причина. Ти не хочеш признатися собі, що виконувала мій наказ у гіпнотичному стані. От ти й "раціоналізуєш", Софіє.
— Розумію.
— Майже щоденно ми "спілкуємося подвійно".
— Я уже згадувала свого двоюрідного братчика, У нього немає багато друзів для своїх забав, тому він завжди дуже тішиться, коли я приходжу. Одного разу я сказала, що поспішаю додому, до мами. Знаєш, що він мені відповів?
— Цікаво почути.
— "Вона дурна", — сказав він.
— Це типовий приклад раціоналізування. Хлопчик зовсім не мав тебе за дурну. Він хотів сказати, що не хоче, аби ти йшла, і вважає це безглуздим, однак соромився в цьому признатися. Часом ми проектуємо.
— Це ти мені мусиш перекласти.
— Ми часто приписуємо іншим ті риси, які властиві нам, але які намагаємося притлумити в собі. Скупий, наприклад, схильний характеризувати інших людей, як жадібних. Той, хто сам перед собою не зважується признатися у підвищеному зацікавленні сексом, викрикуватиме найголосніше, що усі інші мають пункт на сексі.
— Зрозуміло.
— Фройд вважав, що у щоденному житті не злічити прикладів подібних підсвідомих вчинків. Часто трапляється, ми не можемо пригадати імені якоїсь певної особи. Розмовляючи, теребимо пальцями одяг або, здавалось би, випадково
переставляємо речі у кімнаті. Або спотикаємося на словах, творячи перекручення, котрі, на перший погляд, також можуть видатися випадковими. Фройд стверджував, що такі обмовки не завжди випадкові і невинні, як ми собі думаємо. Він оцінював їх як "симптоми". Такі "помилкові" чи "випадкові" дії можуть зрадити найінтимніші таємниці.
— З цієї миті я буду міркувати над кожним своїм словом.
— Але не зможеш втекти від власних підсвідомих імпульсів. Мистецтво полягає саме в тому, щоб не докладати надто багато зусиль для зіштовхування неприємних думок у підсвідомість. Це схоже на боротьбу з кротами. Якщо ти заткнеш кротячу нірку в одному місці саду, то можеш бути певна, що кріт вириє її в іншому. Найкорисніше для психіки залишити у дверях між свідомістю та підсвідомістю маленьку шпаринку.
— А якщо наглухо зачинити двері, це призведе до психічних захворювань?
— Так, людина, котра страждає неврозом, затрачає надто багато енергії, не впускаючи "неприємне" у свідомість. Часто це якісь неприємні переживання, витіснення яких видається тій людині страшенно важливим. Фройд назвав такі переживання травмами. Слово "травма" грецького походження і означає "рана".
— Зрозуміло.
— Під час лікування хворих Фройд намагався відчинити ті замкнені двері або прорубати нові. Співпрацюючи з пацієнтом, старався видобути на поверхню витіснені переживання, пацієнт бо несвідомий того, що витісняє. Однак може прагнути, аби лікар допоміг знайти йому шлях до прихованих травм.
— Як це відбувається?
— Фройд розвинув техніку вільної асоціацій. Пацієнт лежав, розслабившись, і говорив про усе, що спадало йому на думку, хай хоч яким несуттєвим, випадковим, неприємним чи соромним це б йому видавалось. Штука в тому, аби знищити "контроль" над травмами. Бо саме вони постійно точать психіку пацієнта, хоч сам він їх не усвідомлює.
— Чим впертіше намагаєшся щось забути, тим більше думатимеш про те у підсвідомості?
— Слушно. Тому треба прислухатися до сигналів, які посилає підсвідомість. "Королівський шлях" у несвідоме пролягає, за Фройдом, через наші сни. Його найвагоміша книжка, котра вийшла у світ 1900 року, називалася "Тлумачення снів". Фройд показав у ній, що всі наші снобачення зовсім невипадкові. Через сни неусвідомлені думки намагаються дістатися до свідомості.
— Розповідай далії
— З досвіду багаторічного спілкування з пацієнтами, а ще аналізуючи власні сни, Фройд прийшов до висновку, що сни є нічим іншим, як сповненням наших бажань. Це чітко можна спостерігати у дітей, говорив він. їм сняться вишні та морозиво. Але у дорослих бажання, котрі повинен сповнити сон, часто замасковані. Бо навіть кати ми спимо, строга цензура визначає, що нам дозволено, а що — ні. Щоправда, уві сні ця цензура чи механізм витіснення дещо ослаблена, ніж у стані неспання, та все ж достатньо сильна, щоб "перекрутити" бажання, до яких не хочемо признаватися.
— Тому й слід тлумачити сни?
— Фройд вказував на потрібність відрізняти сам сон, який ми пам'ятаємо вранці, від його справжнього значення. Кадри сну — "фільм" чи "відео", який нам сниться, — він назвав явним змістом сну. Ота явна частина сну завжди черпає свій матріал, свої "реквізити" з подій дня. Але сон має і глибше значення, приховане від свідомості, яке Фройд назвав прихованими думками сну. А ці думки часто походять з віддалених часів, наприклад, з раннього дитинства.
— Отже, ми мусимо проаналізувати сон, аби зрозуміти, про що в ньому йдеться насправді?
— Правильно. Якщо ж йдеться про хворих людей, то це слід робити разом із психотерапевтом. Однак тлумачить сни не лікар. Він може тільки допомагати пацієнтові. У цій ситуації лікар виступає в ролі сократівської "повитухи*, яка присутня і допомагає відчитати сон.
— Розумію.
— Трансформацію "прихованих думок сну" у "явний зміст снобачення" Фройд називав роботою сну. Ми говоримо про "маскуванням або "кодування" того, про що Йдеться уві сні. Під час тлумачення сновидінь відбувається протилежний процес. Слід "демаскувати"— або "декодувати"— "мотив" сну, щоб дістатися до "теми" снобачення.
— Маєш приклад?
— У КШІЗІ Фройда безліч таких прикладів. Але ми й самі можемо придумати простий фройдівський приклад. Якщо, скажімо, молодому юнакові сняться дві надувні кульки, подаровані його кузиною...
-Той що?..
— Ти сама повинна виступити сновидицею.
— Гм... "Явним змістом сну* буде точнісінько те, що ти сказав: хлопець одержав від кузини дві надувні кульки.
-Далі!
— Потім ти говорив, що усі реквізит сну беруться із буднів. Отже, цей юнак міг побувати в "луна-парку" або бачити кульки на газетному знімку.
— Цілком можливо. Але йому достатньо було побачити саме слово "кулька* або щось таке, що нагадувало б кульку.
— Що ж тут є "прихованими думками сну"?
— Ти зараз тлумачиш сни, а не я*
— Може, йому й справді просто хотілося двох надувних кульок?
— Надто просто. Маєш рацію, у сні сповнюються бажання. Та хтозна чи дорослому чоловікові так вже хотітиметься стати власником кількох надувних кульок. А навіть якби так було, навіщо це б йому снилося?
— Уже, мабуть, знаю. Насправді він прагне своєї кузини, а ті дві кульки, то її перса.
— Так, це вірогідніше пояснення. Досить тільки, щоб вважав своє бажання хоч трохи сором'язливим.
— У наших снах також з'являються такі кульки і тому подібне?
— Так. Фройд вважав сон "замаскованим сповненням витіснених бажань*. Але те, що ми витісняємо, могло значно змінитися з часів, коли Фройд був лікарем у Відні. Сам же механізм маскування змісту сновидінь зостається без змін.
— Зрозуміло.
— Фройдовий психоаналіз здобув велике визнання у 20-х роках насамперед як метод лікування психічних хворих. А його вчення про підсвідоме відіграло значну роль в літературі та мистецтві.
— Тобто, митці почали займатися підсвідомим аспектом духовного життя людини?
— Саме так. Щоправда, у літературі таке явище розквітло ще в останні десятиліття минулого сторіччя, отже, ще до знайомства з Фройдовою теорією психоаналізу. Це свідчить про те, що факт появи Фройда та його методу в 90-х роках XIX століття був невипадковим.
— Хочеш сказати, настав час?
— Фройд зовсім не вважав себе за "першовідкривача* таких феноменів, як витіснення, помилкові реакції та раціоналізування. Він просто першим застосував ці явища у психіатрії, а також спритно зумів використати літературні приклади для ілюстрування власної теорії. Та, як уже було сказано, саме починаючи з 20-х років нашого століття, метод психоаналізу Фройда почав впливати на мистецтво та літературу.
-Як же?
— Поети й художники намагалися тепер використати підсвідомість у своїй творчості. Це стосується перш за все сюрреалістів.
— Хто це?
— "Сюрреалізм* — французьке слово, його можна перекласти як "надреальність*. У1924 році Андре Бретон видав
"сюрреалістичний маніфест", у якому стверджував, що актом творчості керує підсвідомість. Митець під впливом нічим необмеженого натхнення черпає образи зі своїх снів і підносить до рівня надреальності, де уже немає різниці між сном та дійсністю. Для митця важливим може бути також подолання цензури свідомості, тоді слова й образи напливатимуть вільно, без стриму,
— Зрозуміло.
— Фройд довів, що усі люди частково є митцями. Сон — це маленький художній твір, а сни ми бачимо щоночі. Щоб витлумачити сни пацієнтів, Фройдові часто доводилося пробиратися крізь завали символів. Приблизно так само ми тлумачимо картину або літературний текст.
— Нам кожної ночі сняться сни?
— Новітні дослідження доводять, що сновидіння займають двадцять відсотків часу усього нашого сну, тобто десь 2-3 години щоночі. Якщо фази сну порушуються, ми стаємо нервовими і дратівливими. Це означає, що усі люди мають вроджену потребу у художньому вираженні своєї екзистенціальної ситуації. Сновидіння розповідають нам про нас самих. Ми є режисерами, самі вибираємо усі реквізити, самі ж граємо і усі ролі. Той, хто каже, що не знається на мистецтві, абсолютно не знає самого себе.
— Цікаво.
— Фройд представив надзвичайно важливий доказ того, якою фантастичною є людська свідомість. Робота з пацієнтами переконала його, що усе бачене і пережите нами ховається десь у глибині свідомості. Усі колишні враження можна витягнути з її надр знову. Коли спершу в нашій голові цілковита порожнеча, коли це згодом зависає "на кінчику язика", а ще за якийсь час несподівано "само спадає нам на думку", саме тоді і йдеться про щось таке, що було сховане у підсвідомості і несподівано прошмигнуло у привідчи-нені двері до свідомості.
— Але деколи процес триває дуже довго.
— Про це відомо усім митцям. Та враз усі двері та шухляди закутків відчиняються. Враження напливають самі собою, і ми можемо вибирати з них ті слова та образи, які нам потрібні саме у цю мить. Так трапляється тоді, коли ми "злегка піднімаємо віко" до підсвідомого. Оце і називається натхненням, Софіє. Здається, ніби те, що малюємо або пишемо, не походить від нас.
— Надзвичайне, мабуть, відчуття.
— Ти, без сумніву, пережила таке й сама.