А тому, що наш плетений бутель був ще з ромом, то довелось його випорожняти. Ну й накоїли ж ми собі. Всі, хто працює на кухні, на ногах не тримаються. Я, готуючи обід, помилився на кілька порцій, пан полковник прийшов пізно, і для нього не вистачило. Тепер для нього там готують омлет. Луснути можна зо сміху!
— Оце так авантюра, — додав Ванек, якому сп'яну завжди дуже подобалися пишномовні слова.
Кухар Юрайда пустився в філософські міркування, це відповідало його колишній професії, бо він видавав перед війною окультний журнал і бібліотеку "Загадки життя і смерті". В армії він сховався до офіцерської полкової кухні, й не раз у нього підгоряла печеня, коли він заглиблювався в читання перекладу староіндійських сутр "Прагна параміте" ("Одкровення мудрості").
Полковник Шредер любив його, як своєрідну полкову рідкість, бо яка ж офіцерська кухня могла ще почванитися кухарем-окультистом, що, зазираючи в загадки життя і смерті, вмів би приємно здивувати всіх такою доброю печенею на сметані або ж таким рагу, що під Комаровом смертельно поранений поручник Дуфек без перерви кликав Юрайду.
Юрайда, який ледь-ледь тримався в кріслі й від якого відгонило на цілу милю ромом, несподівано сказав:
— Коли для пана полковника сьогодні не вистачило порції й він побачив тільки тушену картоплю, він запав у стан такі. Ви знаєте, що це таке гакі? Це стан голодних духів. І тоді я сказав йому: "Чи ви маєте, пане полковнику, досить сили, щоб знести той фатальний факт, що для вас не вистачило телячих нирок? У кармі 1 вирішено, щоб ви, пане полковнику, дістали сьогодні на вечерю казковий омлет з посіченою тушеною телячою печінкою".
1 Карма — термін староіндійської філософії, фатальна залежність від попередніх вчинків.
— Милий друже, — за хвилину тихо звернувся Юрайда до фельдфебеля-рахівника й при цьому мимовільним рухом перевернув усі склянки, що стояли перед ним на столі. Після цього подвигу кухар-окультист засмучено вів далі: — Існує небуття всіх явищ, форм і речей. Існуюча форма — це небуття, а небуття — це існуюча форма. Небуття не відрізняється від існуючої форми, а існуюча форма від небуття.
Небуття — це і є існуюча форма, а існуюча форма — це і є небуття.
Кухар-окультист поринув у мовчання, підпер голову руками й дивився на мокрий, залитий стіл.
Штабс-фельдфебель молов далі язиком щось таке, в чому не було ні голови, ні хвоста.
— Збіжжя зникло з полів, пропало, — in dieser Stimmung erhielt er Einladung und ging zu ihr 1, — зелені свята бувають навесні.
1 В такому настрої він дістав запрошення і пішов до неї (нім.).
Фельдфебель Ванек барабанив по столу, пив і інколи згадував, що на нього біля складу чекають десять солдатів і взводний.
На цю згадку він щоразу всміхався сам до себе і махав рукою.
Коли він пізно вночі повернувся до канцелярії одинадцятої маршової роти, то застав Швейка біля телефону.
— Існуюча форма — це небуття, а небуття — це існуюча форма, — вирік Ванек, не роздягаючись ліг на койку і вмить заснув.
Швейк, не відходячи, сидів біля телефону, бо надпоручник Лукаш, який години дві тому дзвонив йому з наради у полковника, забув сказати, що він може відійти від телефону.
Потім з ним по телефону говорив взводний Фукс. Він весь той час не лише марно чекав з десятьма солдатами на фельдфебеля-рахівника, але навіть установив, що й склад замкнений.
Нарешті Фукс кудись пішов, а десять рядових один по одному повернулися до свого барака.
Часом Швейк розважався тим, що брав трубку і слухав. Це був телефон якоїсь нової системи, його саме запроваджували в армії, і він мав ту перевагу, що дозволяв досить ясно і виразно чути чужі телефонні розмови по цілій лінії.
Обоз лаявся з артилерійськими казармами, сапери погрожували військовій пошті, полігон гаркав на підрозділ кулеметників.
А Щвейк сидів і сидів біля телефону...
Нарада у полковника тривала.
Полковник Шредер розвивав найновіші теорії польової служби і, головне, підкреслював важливість мінометів.
Перескакуючи з теми на тему, він говорив про те, який вигляд мав два місяці тому на півдні й на сході фронт, плів про важливість точної координації дій окремих частин, про отруйні гази, про обстріл ворожих літаків, про постачання фронтових команд, а далі перейшов до внутрішніх стосунків у війську.
Розговорився про ставлення офіцерів до рядових, до старшин, про перебігання солдатів на той бік до ворога, про політичні події, а також про те, що п'ятдесят відсотків чеських солдатів є politisch verdachting 1.
— Jawohl, meine Herren, der Kramarsch, Scheiner und Klofatsch...2
Більшість офіцерів тим часом мріяла, щоб дідок перестав нарешті розводити теревені, але полковник Шредер базікав без упину про завдання нових маршбатальйонів, про загиблих офіцерів полку, про цепеліни, "іспанських вершників" 3, про присягу.
1 Політично неблагонадійні (нім.).
2 Так, панове, Крамарж, Шейнер і Клофач... (Нім.)
3 Пересувні дротяні перешкоди:
Це останнє нагадало надпоручникові Лукашу, що тоді, коли весь маршбатальйон складав присягу, в ній не брав участі бравий вояк Швейк, бо в ту пору сидів у дивізійному суді.
І раптом це його розсмішило. Це був напад якогось істеричного сміху, який заразив кількох офіцерів по сусідству і привернув увагу полковника саме тоді, коли той перейшов до досвіду, здобутого при відступі німецьких армій в Арденнах.
Переплутавши все, він закінчив:
— Панове, тут нема чого сміятися.
Потім усі пішли до офіцерського клубу, бо полковника Шредера викликав до телефону штаб бригади.
Швейк і далі дрімав біля телефону, аж раптом його розбудив дзвінок.
— Алло, — почув він, — говорить полкова канцелярія.
— Алло, — відповів Швейк. — Тут канцелярія одинадцятої маршової роти.
— Не затримуй, — почув голос, — візьми олівець і пиши. Прийми телефонограму.
Одинадцята маршова рота...
Далі йшли одне по одному якісь речення в дивовижному хаосі, бо водночас на лінії говорили дванадцята і тринадцята маршові роти, а телефонограма зовсім загубилася в тому вихорі звуків. Швейк не зрозумів ані слова. Врешті втихло, і він почув:
— Алло, алло! Тепер перечитай і не затримуй!
— Що я маю перечитати?
— Що маєш перечитати? Ах ти, дурний осле! Телефонограму!
— Яку телефонограму?
— Чорти б тобі марша грали, чи ти глухий, чи що? Телефонограму! Я ж тобі її диктував, йолопе!
— Я нічого не чув, хтось втручався в нашу розмову.
— Ти, мавпо нещасна, то ти думаєш, я ще буду з тобою бавитися! Приймеш телефонограму чи ні? Маєш олівець і папір? Кажеш, нема? Ах ти, тварюко. Кажеш, почекати, поки знайдеш? Ну й вояк! Так що, вже знайшов? Кажеш, уже готовий?
Нарешті з печі зліз! Може, ти для цього парадний мундир начепив? Ну, слухай:
Elfte Marschkompanie...l Повтори!
— Elfte Marschkompanie...
— Kompaniekommandant...2 Написав? Повтори!
— Kompaniekommandant!..
— Zur Besprechung morgen...3 Готовий? Повтори!
— Zur Besprechung morgen...
— Um neun Uhr. Unterschrift 4. Ти знаєш, що таке Unterschrift, мавпо? Це підпис. Повтори.
— Um neun Uhr. Unterschrift. Ти знаєш, що це таке Unterschrift, мавпо, це — підпис.
— Ну й йолоп! Отже, підпис: оберст Шредер, теля, Маєш? Повтори.
— Оберст Шредер, теля.
— Добре, бараняко. Хто прийняв телефонограму?
— Я.
— Чорт тебе побери, хто це я?
— Швейк. Буде ще щось?
— Слава тобі боже, вже нічого. Але тобі годилося б називатися Ослом. Що у вас нового?
— Нічого. Все по-старому.
— А ти й радий, правда? У вас, кажуть, там когось прив'язували?
— Денщика пана обер-лейтенанта. Зжер його обід. Не знаєш, коли їдемо?
— Знайшов що спитати! Цього й сам дідок не знає. На добраніч. А блохи там у вас є?
Швейк відклав трубку і почав будити фельдфебелярахівника Ванека. Той скажено відбрикувався, а коли Швейк почав його торсати, вдарив його в ніс. Потім ліг долілидь і в усі боки хвицав ногами.
1 Одинадцята маршова рота (нім.).
2 Ротному командирові (нім.).
3 Завтра вранці на нараду (нім.).
4 О дев'ятій годині ранку. Підпис (нім.).
Але Швейкові все ж таки вдалося настільки розбуркати Ванека, що той, протираючи очі, нарешті обернувся навзнак і перелякано спитав, що трапилося.
— Власне, нічого, — відповів Швейк. — Я тільки хочу з вами порадитися. Ось тільки що передали телефонограму, що завтра о дев'ятій годині пан обер-лейтенант Лукаш має знову прийти на нараду до пана полковника. Я тепер не знаю, як мені бути. Чи треба бігти й повідомити його про це зараз, чи аж уранці? Я довго вагався, будити вас чи ні, ви так гарно хропли, але потім подумав, що ж тут такого, треба ж порадитися...
— Ради бога, дайте мені поспати, — застогнав Ванек, позіхаючи на весь рот. — Підете туди аж уранці, а мене не будіть!
Перевалився на бік і тієї ж миті заснув.
Швейк знову підійшов до телефону, сів, поклав голову на стіл і почав дрімати.
Пробудив його дзвінок.
— Алло, одинадцята маршова рота?
— Так, одинадцята маршова рота. Хто там?
— Тринадцята маршова. Мене щось довго не змінюють. Глянь на годинник. Не знаю, котра година, а телефонної станції не можу докликатися.
— У мене стоїть.
— То в тебе так, як і в мене. Ти не знаєш, коли їдемо? Ти не говорив з полковою канцелярією?
— Вони там ніякого біса не знають, як і ми.
— Не грубіяньте, панночко! Ви вже дістали консерви? Наші туди ходили й не принесли нічого. Склад був зачинений.
— Наші теж прийшли з порожніми руками.
— Це взагалі зайвий переполох. Як ти думаєш, куди ми поїдемо?
— В Росію.
— Я думаю, що скоріше в Сербію. Це побачимо аж у Пешті. Якщо повезуть праворуч, так Сербія, а якщо ліворуч — Росія. Маєте вже речові мішки? Кажуть, що тепер підвищать платню. Ти граєш у фрішефіре? 1 Граєш? То приходь завтра. Ми товчемо кожного вечора. Скільки вас там сидить біля телефону? Ти сам? То начхай на це і лягай спати. Там у вас дивні порядки. Ти, мабуть, надибав на це, як сліпий на стежку? Ну, нарешті, прийшли мене змінити. Хропи на здоров'ячко.
1 Гра в карти;
І Швейк, справді, солодко заснув біля телефону, забувши повісити трубку, так що ніхто не порушував його сну біля столу. А телефоніст у полковій канцелярії від злості аж зі шкіри вискакував, бо ніяк не міг додзвонитися до одинадцятої маршової з новою телефонограмою, щоб завтра до дванадцятої години надіслати до полкової канцелярії список усіх, кому ще не зробили щеплення проти тифу.
Надпоручник Лукаш у той час розмовляв в офіцерському клубі з військовим лікарем Шанцлером.