Від нас пішов — наперекір собі
Ви Марція обрали. Хай вина
Впаде на нас.
Брут Так, нас ви не жалійте,
Скажіть, що ми розповідали вам,
Як замолоду він почав служити
Вітчизні, як безстрашно служить їй!
Скажіть, що знаєте від нас про те,
Що він з родини Марціїв шляхетних,
Що перший Марцій був онуком Нуми,
Який тут по Гостілієві правив,
Що з того ж роду Квінт і Публій також,
Які водопроводи збудували,
Що Цензорін, народу оборонець,
Так само предком був його.
Сіціній Крім того,
Скажіть, що, хоч походження шляхетне
На консульство дає йому права,
Хоч ми його й надмірно вихваляли,
На нинішню негідну поведінку
І на його злостивості минулі
Ви зважили й збагнули, що для вас —
Закоренілий, лютий ворог він,
Тому ви забираєте назад
Своє квапливе рішення.
Брут Скажіть,
Що ви цього ніколи не зробили б,
Якби ми вас не змусили за нього
Віддати голоси. Збирайте натовп,
І разом всі — на Капітолій.
Всі Так!
Що вибрали його.
Городяни виходять.
Брут Нехай ідуть.
Вже краще цей маленький бунт, ніж потім
Чекати на повстання. Я гадаю,
Він гнівом вибухне, його натура
Не стерпить їхньої відмови. Треба
Зіграть на цьому.
СіцінІй Йдім на Капітолій.
Ми будем там скоріше, ніж плебеї.
Хай видається, що вони самі
Додумалися рішення змінити;
Ми підштовхнули їх, але частково
То ж їхня воля, а хіба не так?
Виходять.
ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Рим. Вулиця.
Звук сурми. Входять Коріолан, Мененій, Коміній, Тіт Лартїй,
сенатори, патриції.
Коріолан Що? Знов Авфідій голову підносить?
•Партій Так! Мусили ми з ним угоду вкласти
Примирливу.
Коріолан Це значить, вольски ждуть
Нагоди, щоб напасти?
Коміній Ні, навряд,
Ми виснажили їх і не побачим
За нашого життя, як їхні стяги
Замайорять.
Коріолан Авфідія ти бачив?
Лартій Приходив, мав свідоцтво охоронне;
Страшенно вольсків проклинав за те,
Що місто віддали. Він відступив
На Анціум.
Коріолан Він говорив про мене?
Лартій Звичайно.
Коріолан Що?
Лартій Що бились ви затято,
Що він ненавидить твою особу
Понад усе, що всі свої багатства,
Не маючи надії на поновне
Розбагатіння, дав би, щоб його
Назвали переможцем над тобою.
Коріолан Тепер він в Анціумі?
Лартій Так.
Коріолан Я мрію
З ненавистю. Тебе вітаю вдома.
Входять Сіцїній ї Брут.
Дивись! Трибуни черні! Язики
У спільній пащі. Я гидую ними!
Патриціям вже їхнє владолюбство
Набридло вкрай!
СіцінІй Стій, ані кроку!
Коріолан Що? Що?
Брут А те, що далі — прірва! Стій!
Коріолан Що за раптова зміна?
Мененій В чому справа?
Коміній Хіба його сьогодні не обрали
За консула шляхетні й прості люди?
Брут Ні!
Коріолан Як? То дітвора голосувала?
1-й сенатор Трибуни, дайте нам дорогу. Він
На площу йде!
Брут Там проти нього люттю
Народ клекоче!
СіцінІй Зупинись, інакше
Почнеться заколот!
Коріолан Це ж ваше стадо?!
От їхні голоси — дають і тут же
Назад беруть. А що ж робили ви?
Ви — їхні пащі, їхніми зубами
Не можете покерувати? Певно,
Ви їх підбурили!
Мененій Гей, заспокойтесь!
Коріолан Цей бунт задумано заздалегідь
Проти патриціїв. Якщо ви з ними
Погодитесь, пропала ваша влада,
Вони — володарі.
Брут Ні, це не бунт!
Народ кричить, що ти над ним глумився,
А як йому безплатно хліб давали,
Ганьбив дающих, злобно обзивав
їх підлабузниками,хитрунами
І ворогами влади!
Коріолан Це ж відомо
Було давно!
Брут Не всім!
Коріолан Ти розпатякав!
'Брут Хто? Я?
Коріолан На це ти здатний.
Брут Я принаймні
До консульства придатний більш за тебе.
Коріолан Так нащо обираєте мене
За консула? Клянусь, вже краще бути
Падлючим боягузом і трибуном!
Сіціній Народ обурений, бо забагато
Пихи в тобі. Як хочеш до мети
Дістатися, то ввічливо розпитуй,
Де шлях, що ти його згубив, інакше
Тобі не бути консулом, ні навіть
Трибуном!
Мененій Заспокоймось!
Коміній Хтось народ
Ошукує. Крутійство та інтриги
Не личать римлянам. Та це безглуздя,
Щоб лжа загородила шлях заслугам
Коріолана.
Коріолан Ви про хліб згадали?
Те, що казав я, можу повторити!
Мененій Лиш не тепер!
1-й сенатор Не в запалі такому!
Коріолан Та ні, тепер! Мої шляхетні друзі,
Пробачте, я скажу, хай безпринципне
Смердюче стадо відає мене
Таким, як я насправді є. Не буду
Я лестити йому. Кажу я знову,
Що, потураючи йому, плекаєм
Бур'ян зухвальства, бунт проти сенату,
Що той бур'ян ми сіємо самі,
Готуєм грунт і доброго насіння
Підмішуєм до злого — з жебраками
Ми ділимося владою.
Мененій Вже досить!
1-й сенатор Не треба далі!
Коріолан Як? Чому не треба?
Кров проливаючи за батьківщину,
Я не боявсь! Кричатиму й тепер,
Допоки не згниють мої легені,
Проти чуми, що нас пожерти хоче,
А ми ждемо.
Брут Ти про людей говориш,
Як бог, що кару шле, а не людина,
Що може бути скарана.
Сіціній Народу
Твої думки потрібно передати.
Мененій Навіщо? Він розгнівався. То — вибух
Роздратування й гніву.
Коріолан Ні! Клянусь
Юпітером, я думав би так само,
Спокійним бувши.
Сіціній Ці думки — трутизна!
Де сплоджені, там зоставаться мусять,
Щоб інших не затруювати.
Коріолан Мусять?
Ви чуєте дрібненького дракона?
Коміній Це суперечить праву!
Коріолан Мусять.' Чули?
О благородні, та необережні
Патриції, сенатори, шановні,
Та необачні, як це ви могли
Дозволити, щоб вибрала потвора
Такого речника собі! Він тільки
Ще голос гідри, але вже тим "мусять"
Всі ваші рішення скидає в яму,
Займає ваше місце. О, якщо
Він має владу вже, йому скоріться
В своїй глупоті, а як ні — прокиньтесь!
Якщо ви мудрі, дурнями не будьте,
А ні, то хай на подушках плебеї
Засядуть з вами; ні, ви вже плебеї,
Якщо вони сенаторами стануть;
Місцями помінялись ви, й не ваші,
А їхні голоси вже вирішальні!
Вони свого чиновника вже мають,
І то такого, що собі дозволив
Пожбурити своє плебейське "мусять"
У зібрання поважніше, ніж грецький
Ареопаг! Юпітером клянуся,
Він консулів образив! О, болить
Душа, як бачу я дві влади й колот
Між ними, що одну звалити має
На користь іншій.
Коміній Годі! Йдем на форум!
Коріолан Хто радив роздавати дарма хліб,
Як це бувало в Греції...
Менєній На форум!
Коріолан Там більшу владу мав народ, і з неї
Постала непокора, що державу
Поруйнувала.
Брут Може дати голос
Народ за того, хто таке говорить?
Коріолан На це підстави маю, й не брехливі,
Як ваші голоси. Плебеї знають,
Що хліб давали їм не в нагороду
За їхню службу. Ми їх закликали
Йти на війну, державу боронити,
Коли нас мав от-от добити ворог,
Та мало хто пішов. За це безплатно
Не роздається хліба. На війні
Вони свою відвагу показали
В непослушенстві й бунтах. їхні скарги
На наш сенат — звичайно, безпідставні,-
Причиною щедрот патриціанських
Не будемо вважати. Що ж тоді?
Як те гігантське черево плебеїв
Перетравити може доброту
Сенату? Отже, їхні дії будуть
Словами: "Більшість нас, тому й дали нам
Зі страху те, чого ми домагались".
Так от як злидням ми допомогли
В страх обернути нашу ласку! Скоро
В сенат вдереться стадо і ворони
Орлів клюватимуть!
Менєній Ходімо! Досить!
Брут 3 вершечком досить.
Коріолан Ні, візьміть ще більше!
Клянусь перед богами і людьми,
Що мовлю правду. Там, де є дві влади,
І перша в другій бачить справедливо
Нікчемство, й друга першу безпідставно
Разить; де розум, титул, родовитість —
Ніщо без голосів юрби й підтримки
Тупої більшості,— там зневажають
Потреби істинні, там розлад повний.
Я вас молю явити ум, не наляк;
Вас, хто порядок більше, аніж зміни
В державі любить, хто прожити ладен"
Життя нехай коротше, та чесніше,
Хто сміливіше небезпечні ліки,
Ніж вірну смерть, прийме, вас я благаю —
Негайно вирвіть натовпу язик!
Хай він солодкого не лиже трійла!
Своїм приниженням ви справедливість
Скалічите, позбавите державу
Тієї сили, цілісності й честі,
Що створюють добро, й порядкувати
В ній буде зло!
Брут Ну, годі! Досить! Змовкни!
Сіціній Він говорив як зрадник і як зрадник
Дасть відповідь.
Коріолан Негіднику! Ти тріснеш
Від злоби! Що народові робити
З нікчемними трибунами? Від кого
Залежить їхня шанівна покора
Сенатові?! В час бунту їх обрали,
Коли закон не те, що має бути,
А те, що є. В годину щасливішу
Потрібно те робити, що потрібно,-
І владу їхню стерти в пилюгу!
Брут Це явна зрада!
Сіціній І це консул? Ні!
Брут Еділи! Гей!
Входить є д і л.
Беріть його!
Сіціній ^ Негайно
Йди клич народ!
Еділ виходить.
Я іменем народу
Оскаржую за зрадництво тебе!
Скорись, ти арештований! Ти ворог
Народу! Кари вимагаю!
Коріолан Геть,
Паршивий цапе!
Патриції Стійте! Ми за нього
Ручаємось!
Коміній Геть руки, старче!
Коріолан Геть!
Бо витрясу твої кістки прогнилі
Із лахманів!
Сіціній Рятуйте, городяни!
Входять еділи з юрбою городян.
Мененій Опам'ятайтеся!
Сіціній Ось той, хто хоче
Народну владу знищити, забрати
Права від вас!
Брут Беріть його, еділи!
Городяни Кінчати з ним! Смерть, смерть йому!
2-й сенатор До зброї!
Всі оточують Коріолана, чути крики.
Всі Патриції!.. Трибуни!.. Городяни!..
Сщінію!.. Коріолане!.. Бруте!..
Тримайте!.. Схаменіться!.. Заспокойтесь!
Мененій Я задихаюсь! Зупиніться! Стійте!
Трибуни, всі ви, й ти, Коріолане,
Опам'ятайтесь! Говори, ласкавий
Сіцінію!
Сіціній Ну, спокій, люди, спокій!
Городяни Послухаємо нашого трибуна!
Так, говори!
Сіціній Шановні городяни!
Ви вже на грані втрати всіх свобод,
їх Марцій хоче відібрати! Марцій,
Якого ви за консула обрали!
Мененій Тьху! Ти не гасиш,— додаєш вогню!
1-й сенатор Ти хочеш місто обернути в прах!
Сіціній А місто що таке, як не народ?!
Городяни Так! Місто — це народ!
Брут Одноголосно
Обрали нас представниками люду!
Городяни То залишайтесь ними, будьте й далі!
Мененій Хай буде!
Коміній Так сплюндровується місто,
Рівняються з фундаментами крівлі,
Закопується все, що тільки видно,
В румовищах.
Сіціній Він заслужив на смерть!
Брут Або ми владу втратимо тепер,
Або відстоїмо. Ім'ям народу,
Що нас обрав у речники свої,
Ми виголошуєм беззастережно,
Що Марцій заслужив на смерть!
Сіціній Хапайте
Його! Відводьте на Тарпейську скелю
І скиньте вниз!
Брут Беріть його, еділи!
Городяни Здайсь, Марцію!
Мененій Послухайте мене!
Трибуни, дайте слово!
Еділи Тихо! Тихо!
Мене ній
(до Брута)
Будь тим, до кого ти подібний,— другом
Держави! Обміркуй холоднокровно
Ухвалу, в гніві прийняту.
Брут Спокійність,
Що поміччю здається, небезпечна
В перебігу смертельної хвороби;
Беріть його! Ведіть на скелю!
Коріолан
(вихоплює меч)
Вмерти
Я хочу тут.