Вклади її в їхні вуста, щоб була мені ця пісня за свідка на Ізраїлевих синів.
20 Коли я введу його до тієї землі, яку присягав його батькам, що тече молоком та медом, і він буде їсти й насититься, і потовстіє, і звернеться до інших богів, і буде служити їм, а мене кине з образою, і зламає він умови мого заповіту,
21 то коли знайдуть його численні нещастя та утиски, що пісня ця стане проти нього за свідка, бо вона не забудеться з вуст нащадків його. Бо я знав нахил серця його, який спонукає його до вчинків сьогодні, перше ніж увів його до того краю, що я присягав".
22 І написав Мойсей ту пісню того дня, і навчив її Ізраїлевих синів.
23 І наказав він Ісусові, Навиновому синові: "Будь сильний та хоробрий, бо ти впровадиш Ізраїлевих синів до того краю, що я присягав їм, а я буду з тобою".
24 І як Мойсей скінчив записувати до книги слова цього Закону,
25 то наказав левитам, що носять ковчега Господнього заповіту, промовляючи:
26 "Візьміть книгу цього Закону і покладіть її збоку ковчега заповіту Господа, Бога вашого, і вона буде там для тебе за свідка.
27 Бо я знаю неслухняність твою та тверду твою шию. Бо ще сьогодні, коли я живу з вами, ви були неслухняні Господові, а тим паче будете по смерті моїй!
28 Зберіть до мене всіх старшин ваших племен та урядників ваших, а я промовлятиму до їхніх ушей ці слова, і покличу небо й землю на свідчення проти них.
29 Бо я знаю, що по смерті моїй зіпсуєтеся ви і відхилитеся з того шляху, яким я наказав вам іти, і в кінці днів спіткає вас нещастя, коли вчинятимете лихе в Господніх очах, щоб гнівати його вчинками своїми".
30 І промовляв Мойсей до вух усієї Ізраїлевої громади слова цієї пісні аж до закінчення їх:
Повторення Закону 32
1 "Слухай, небо, а я промовлятиму, і хай почує земля мову вуст моїх!
2 Хай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.
3 Як я кликатиму ім'я Господнє, то ви славте нашого Бога!
4 Він Скеля, а справи його досконалі, всі бо шляхи його справедливі, Бог вірний, і кривди нема в ньому, справедливий і праведний він.
5 Зіпсувалися вони, не його то сини, покоління крутіїв зрадливих.
6 Чим віддячуєш Господові, народе нікчемний і нерозумний? Чи ж не він Батько твій, твій Творець? Він тебе створив і підтримує.
7 Згадай про дні давні, подумай про життя усіх поколінь, запитай свого батька і він розповість тобі, звернися до твоїх тих дідів і вони тобі скажуть.
8 Як Всевишній народам спадок давав, коли він розселяв синів людських, він визначив кордони народам, враховуючи кількість Ізраїлевих синів.
9 Бо частка Господня — народ його, Яків — ось наділ спадщини його.
10 Знайшов він його на пустельній землі та в степу наповненому виттям гієн, захищав, оточив його турботою, оберігав він його, як зіницю свого ока.
11 Як із кубла свого викликає орел пташенят, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, підхоплює їх та носить на плечі крилатому своєму,
12 так Господь сам провадив його, а бога чужого при ньому не було.
13 Він його садовив на висотах землі і він їв з польових врожаїв, і він медом із скелі його годував, і оливою зі скельного кременя,
14 і маслом з худоби великої, і молоком від худоби дрібної, і лоєм ягнят, баранів та цапів Башану, і налитою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.
15 І потовстів та погрубів Єшурун, і брикатися став. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю порятунку свого злегковажив.
16 Чужими богами його гнівали і ображали своїми огидами.
17 Вони демонам жертви складали, не Богові, складали богам, що не знали їх, новим, що недавно прийшли, не боялися їх батьки ваші!
18 Забуваєш ти Скелю, яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе створив.
19 І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів своїх і на дочок своїх,
20 та й сказав: "Обличчя я своє сховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.
21 Гнівали мене вони тим, хто не Бог, мене ображали своїми марнотами, тому ображу я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх.
22 Бо був загорівся вогонь мого гніву, і дійшов він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.
23 Я на них наведу нещастя, пущу свої стріли на них.
24 Будуть виснажені вони голодом і спалені будуть вогнем та заразою лютою, і звірину хижу нашлю я на них, і отруйних плазунів.
25 Надворі вбиватиме меч, а в оселі — страх, як юнака, так і дівчину, грудне немовля і чоловіка посивілого.
26 Я сказав: "Винищу їх, зітру між людей пам'ять про них",
27 та відклав я це із-за ворожого глуму, щоб вороги їхні не сказали: "Це зробили ми силою руки своєї, а не Господь зробив усе це".
28 Бо вони люд нерозсудливий та безглуздий.
29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б це і задумалися про кінець свій.
30 Як може один гнати тисячу, а два — десять тисяч, тільки коли їх продала їхня Скеля і Господь видав їх?
31 Не така бо їхня скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.
32 Бо їхня лоза виноградна від лози содомської та з полів гоморрських, виноград їхній отруєний, а грона гірчать,
33 вино їхнє — зміїна отрута!
34 Чи замкнуте в мене не це, у сховищах моїх запечатане?
35 Моя помста й відплата на час, коли їхня нога послизнеться, бо близький день загибелі їхньої, наближається день лиха для них.
36 Бо судитиме Господь свій народ, і змилосердиться він над своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабла, і нема ні раба, ані володаря.
37 І він скаже тоді: "Де їх боги, де скеля, що в ній сховалися вони,
38 що їли вони лій їхніх кривавих жертв, пили вино жертв їхніх литих? Хай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.
39 Побачте зараз, що я є Бог, і Бога нема іншого окрім мене. Я забираю життя й оживлюю, і не врятує ніхто від моєї руки.
40 Бо до неба піднесу я руку свою та й кажу: "Я навіки живий!"
41 Правду кажу вам: "Я вістря свого меча нагострю і рука моя буде судити, тоді помщуся я своїм ворогам і своїм ненависникам я відплачу.
42 Я стріли свої напою кров'ю, а мій меч нагодую тілами, кров'ю вбитих і бранців, головами ворогів".
43 Радійте, народи, з його людом, бо він помститься за кров усіх своїх рабів, помститься на ворогах своїх і викупить землю свого народу".
44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до вух народу, він та Ісус, син Навинів.
45 А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,
46 то сказав він до них: "Візьміть до серця свого слова, якими я сьогодні вас застерігаю, щоб ви наказали своїм синам виконувати всі слова цього Закону.
47 Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її".
48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня:
49 "Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що на землі Моаву, навпроти Єрихону, і побач Ханаанський край, що я даю Ізраїлевим синам на володіння.
50 І помри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на горі Гор і долучився до своєї рідні,
51 за те, що ви невірні були мені серед Ізраїлевих синів над водами Меріви в Кадешу, в пустелі Цін, за те, що ви не освятили мене серед Ізраїлевих синів.
52 Звідти побачиш ти той край, та не ввійдеш туди, до того краю, що я даю Ізраїлевим синам".
Повторення Закону 33
1 А оце благословення, яким поблагословив Ізраїлевих синів Мойсей, людина Божа, перед своєю смертю,
2 та й сказав: "Господь від Сінаю прибув і явився їм у Сеїрі, прийшов із Меріви-Кадешу і засяяв у пустельних горах Парану. А в правиці його вогонь Закону для них.
3 Він любить народ свій. Усі святі їхні в руці його, вони припадають до ніг його і слухають мови його.
4 Дав Мойсей нам Закон, спадщину зібранню Якова.
5 І став він царем у Єшуруні, як народні голови разом зібралися, та всі племена Ізраїлеві.
6 Рувим хай живе і хай не помирає, і число люду його хай буде велике".
7 А це про Юду. І він сказав: "Почуй, Господе, голос Юди і до його народу впровадь його. Він власноруч воюватиме проти своїх ворогів, а ти будь йому опорою".
8 А про Левія сказав: "Твій туммім і твій урім для людини святої твоєї, з якою ти мав суперечку над водою Меріви, і що її ти був випробував у Массі,
9 що каже про батька свого та про матір свою: "Не бачу тебе", що братів своїх не визнає і не знає синів своїх, бо тримається слова твого і пильнує виконання умов твого заповіту.
10 Навчають вони про право твоє Якова, а про Закон твій — Ізраїля, приносять кадило тобі та на жертовник твій цілопалення.
11 Поблагослови його силу, о Господе, а справи рук його уподобай собі. Поламай стегна тим, що стають проти нього, та ненависть мають на нього, щоб вони вже не встали!"
12 Про Веніямина сказав: "Він Господній улюбленець, що безпечно з ним мешкає, хай живе він під його покровою і в його обіймах".
13 А про Йосипа він сказав: "Благословенний від Господа край його дарами з неба, з роси та з безодні, що долі лежить,
14 і з дару врожаїв від сонця, і з дару плодів від періодів місячних,
15 і з дару верхів'я гір сходу, і з дару відвічних пагорбів,
16 і з дару землі та її повноти. А ласка того, що в терновому кущі пробував, хай прийде на голову Йосипа та на тім'я благословенного між братами своїми.
17 Велич його, як велич бугая його першородного, а роги його — роги буйвола, ними він битиме всі народи, аж до країв землі, а вони — міріади Єфремові, а вони — Манасіїні тисячі".
18 А про Завулона сказав: "Радій, Завулоне, як виходитимеш, і ти, Іссахаре, у наметах своїх!
19 Вони кличуть народи на гори, приносять там праведні жертви, бо споживатимуть вони морське багатство та скарби, приховані в піску".
20 А про Ґада сказав: "Благословенний, хто кордони Ґадові розширює! Він розлігся, як лев, і трощить рам'я і навіть череп.
21 Забезпечив він найкращу частку для себе, бо там прихована частка Законодавця, він прийшов з головами народу, і в праведності Господній виконав його постанову над Ізраїлем".
22 А на Дана сказав: "Дан — левчук, що з Башану вискакує".
23 А на Нефталима сказав: "Нефталим ситий ласкою, і повен Господнього благословення, хай захід та південь посяде!"
24 А про Асира сказав: "Асир благословенний найбільше з синів, уподобаний серед братів своїх, в оливу вмочає він ногу свою.
25 Залізо та мідь — засуви твої, а сила твоя — як усі твої дні.
26 Нема такого, як Бог Єшуруна, що небом іде в своїй величі на допомогу тобі.
27 Покрова твоя — Бог предвічний і ти у вічних руках його.