Як кажуть у таких випадках, успіх повісті перевершив усі сподівання.
Одним з перших відгукнувся на неї М. Горький.
Книга вийшла на початку 1927 року, а вже в березні того ж року він писав про неї вихованцям колонії його імені в Куряжі:
"… Я дуже ціную людей, яким доля з малих років надавала щиглів по лобі і по потилиці.
Ось недавно двоє з таких написали й надрукували надзвичайно цікаву книгу… Автори — молоді хлопці, одному 17, а другому, здається, 19 років, а книгу вони зробили талановито, набагато краще, ніж пише багато хто з письменників зрілого віку.
Для мене ця книга — свято, вона підтверджує мою віру в людину, найчудовіше, найвеличніше, що є на землі нашій".
У тому ж місяці Горький писав С. М. Сергєєву-Ценському про авторів повісті:
"… Це — не вундеркінди, а чудові хлопці, які змогли написати преоригінальну книгу, жваву, веселу, страшну. Постать завідуючого школою вони змалювали монументально. Не перебільшую".
Очевидно, повість схвилювала й обрадувала Горького, який так добре знав "дно" життя, своєю граничною правдивістю і оптимізмом, купленим дорогою ціною.
У "Замітках читача" він присвячує їй такі рядки:
"… Цими днями я прочитав чудову книгу "Республіка Шкід"… У цій книзі автори чудово, а часом блискуче розповідають про те, що пережили вони самі і товариші їх за час перебування в школі… Значення цієї книги не може бути перебільшене, і вона ще раз свідчить про те, що в Росії існують умови, які створюють справді нових людей…"
З дня виходу "Республіки Шкід" минуло понад тридцять років. Але книги, по-справжньому, а не тільки формально, сучасні, не старіють з часом. Втративши пряму злободенність, вони стають справжніми й незамінними документами доби.
Тепер "Республіка Шкід" виходить знову. Один в її авторів — Григорій Бєлих — передчасно загинув, ледве переступивши за тридцять. Другий — Л. Пантелєєв — давно вже став відомим письменником. Його повісті й оповідання — "Години", "Пакет", "Чесне слово", "На ялинку", "Льонька Пантелєєв", "Маринка", "Новенька", "Індіан чубатий", "Оповідання про Кірова" та інші — популярні у нас в країні й перекладені на багато зарубіжних мов.
Він і підготував до друку це видання — оглянув книгу, написану в юності, оком зрілого майстра, вніс у неї деякі зміни й поправки, намагаючись водночас зберегти недоторканим її молодий почерк.
Так і ми, кому довелося редагувати "Республіку Шкід" тридцять років тому, найбільше піклувалися про те, щоб вона не втратила життєвої істинності, молодого запалу, гостроти і свіжості юнацьких вражень.
1958 р.
С. МАРШАК.
Примітки
1
Докладно про Гришкове дитинство розказано в повісті Г. Бєлих "Будинок веселих жебраків". Л., "Детская литература", 1965.
2
Руже де Ліль — автор французького гімну "Марсельєза".
3
Переклад М. Рильського.
4
Докладніше про Льоньчине дитинство розповідається в автобіографічній повісті Л. Пантелєєва "Льонька Пантелєєв".
5
Старовинна латинська пісня студентів, яка починалася слоном — gaudeamus — веселитимемося.
6
Школою імені Достоєвського.
7
Переклад Леоніда Первомайського.
8
Кооператив: Петроградське єдине споживче товариство.