Вірте й чекайте!" Коли подорожник прочитав це, він побачив навколо себе людей, що стояли й сміялися, наче вони читали напис разом з ним, знайшли його смішним і жадали від нього, щоб він пристав на їх думку. Подорожник зробив вигляд, наче він цього не помітив, роздав їм кілька монет, зачекав ще, поки стіл пересунули на могилу, залишив каварню і пішов до порту.
Солдат і приречений зустріли в каварні знайомих, які їх затримали. Але вони мусіли нашвидку відчепитися від них, бо подорожник уже зійшов на середину сходів, що вели до човна, коли вони його наздогнали. Мабуть, вони хотіли в останню хвилину змусити подорожника взяти їх з собою. Поки подорожник розмовляв з одним моряком у справі перевезення до пароплава, ці двоє мовчки зупинилися коло сходів, бо кричати не зважувались. Але коли вони вже спускалися, подорожник був у човні і моряк відчалював від берега. Вони могли б ще стрибнути до човна, але подорожник підніс з підлоги важку вузлувату линву, погрозив нею і тим стримав їх від стрибка.
Переклад: Іван Кошелівець