25. В цьому кристалі... — всередині Сатурна, що, за середньовічними уявленнями, обертається навколо Землі.
26. Іменем вождя... — Сатурна, сина Урана і Геї, Юпітерового батька, бога вседержителя, за панування якого-на землі був золотий вік.
43. І той... — його ім'я ми почуємо лише з рядка 121 цієї пісні (див. прим. 105).
46. А та... — Беатріче.
53. Я — з тою... — з Беатріче.
61-63. У тебе вуші смертні... — і вони не знесли б нашого співу, як очі не знесли 6 усміху Беатріче.
100. Там — на землі.
105. Хто ти був? — Це П'єр Дам'яно (1007-1072), уродженець Ра-венни, де жив останні роки життя Данте, пишучи свій "Рай"; змалку він був пастухом; учився в Равенні, Фаенці і Пармі. Близько 1037 р. став ченцем у монастирі Санта Кроче ді Фонте Авеллана і незабаром — його абатом; у 1057 р. — кардинал-єпископ в Остії, але через два роки повернувся до свого монастиря. Під кінець життя він із смиренності прибрав собі ім'я Петра Грішника. Автор багатьох богословських творів.
109-111. Катрія — височина в центральній частині Апеннін (південно-західний кінець Фельтеронського пасма). На її схилі стоїть монастир Санта Кроче ді Фонте Авеллана.
122-123. Петром же Грішником... — Під цим ім'ям П'єр Дам'яно, за переказами, деякий час жив біля Адріатичного моря в монастирі Санта-Марія, недалеко від Равенни (прийшов під дах приморського пречистен-ського дому).
125. Почесну шапку... — кардинальську. (Насправді ж червоний капелюх відзнакою кардинальського сану став лише в середині XIII ст.).
141. В нас — на Землі.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА
Сьоме, Сатурнове небо. — Бенедикт. — Занепаді монастирі. — Піднесення на восьме, Зірне небо. — Сузір 'я Близнят. — Погляд на
Землю
14. Люта мста — мста Божа. На який саме факт з бурхливої історії папства тих часів натякає Данте? На брутальне знущання французької вояччини з папи Боніфація VIII у вересні 1303 p.? Чи на "авіньйонський полон пап", який почався в 1309 p.? Чи, може, на щось інше? Гадають, що йдеться про подію, ще ближчу за часом до моменту написання даного місця в поемі, — про загибель Климента V, що сталася 20 квітня 1314 p.; за переказами, зафіксованими в тогочасних хроніках, папа помер начебто з нервового потрясіння від розповіді викликаного з того світу з допомогою якогось "майстра некромантії" духа придворного капелана про те, що він бачив у пеклі вогняне ліжко, приготоване буцімто для папи за його користолюбність і хабарництво. Цей випадок зараз же набрав дуже широкого розголосу в тодішньому католицькому світі, і не дивно, коли Данте, такий же легковірний, як уся сучасна йому Європа, згадав цю пригоду, особливо, як зважити на те, що йшлося про одного з найненависніших йому ворогів.
31. І з неї я почув... — промовляє Бенедикт (480-543), засновник ордену бенедиктинців.
37. На тій горі, що висить над Кассіно... — на горі Монте-Кассіно, у Південній Італії; на її схилі лежить місто Кассіно. Колись тамтешні жителі поклонялись Аполлонові, храм якого був на горі.
51. Що нас... замкнув келарій. — Келарій — чернець, який відав господарством у монастирі.
56. Як світло сонця розу розкрива... — перша згадка про небесну розу, докладніша мова про яку буде далі, — див. Р. XXX — XXXIII.
62. В останнім небі... — у десятому небі, Палаючому.
70-72. їх бачив Яків-праотець... — посилання на біблійну легенду про сходи, що приснились Якову.
74. Мій устав... — монастирський статут.
82. Над чим в нас церква жадібно дрижить... — тобто над коштовними скарбами, земними благами.
83. Не для рідні та й гірших... — тобто не для родичів духовних осіб і всяких їхніх приятелів.
94-95. Йордан роздавсь... розступилось море... — Теперішній розпусті протиставляються біблійні чудеса.
111. На знаку за Тельцем... — на наступному зодіакальному сузір'ї Близнят, де опинився Данте, злетівши у восьме, Зірне небо.
112-114. О славні зорі... — сузір'я Близнят. Народжені під його знаком, за тлумаченням тогочасних астрологів, вважалися схильними до "письма, науки й знання".
116-117. Отець усього смертного буття — тобто Сонце. На думку середньовічних астрономів, сонце буває в сузір'ї Близнят з 21 травня до 20 червня. Боккаччо (у примітці до першого рядка "Пекла") наводить слова якогось равеннського старожила, Дантового друга, якому поет незадовго до смерті (тобто до 13 вересня 1321 р.) сказав, що в травні йому сповнилося 56 років. Звідси випливає, що Данте народився в останню декаду травня 1265 р.
134. Кулю цю... — Землю.
139. Там бачив я твою дочку, Латоно... — див. Р. X, 69.
140. Без тінявих тих плям... — без плям на Місяці (див. Р. II, 49— 148). Тепер Данте бачить зворотний бік Місяця.
142. Гіперіон — син Урана і Геї, батько Геліоса (Сонця).
144. Майя — мати Меркурія; Діана — мати Венери. Поет бачив і навкруг, і поруч (з Сонцем) дану їх дітям путь.
145-146. Юпітер став... — Юпітер з його помірним світлом обертається між пекучим сином (Марсом) і холодним батьком (Сатурном).
148. Сім верстали путь... — 3 восьмого неба поет бачить усі сім планет, кожну із своїм небом.
152-153. Нікчемну крапку. — Землю, яку Данте бачить усю, перебуваючи над меридіаном Єрусалима, що лежить, згідно з географічними знаннями поета, посередині населеної суші.
154. На прекрасний зір — на очі Беатріче.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ
Восьме, Зірне небо. — Тріумф Христа. — Коронування Марії 12. Йшло повільніш сонце... — Наближаючись до полудня, сонце сповільнює рух.
25-27. Трівія — Діана, богиня Місяця, охоронниця перехресть.
26. Вічним німфам... — супутницям Трівії-Діани, зіркам.
28. Сонце над зірками... — тут Сонце символізує Христа.
ЗО. Як наше сонце — факелам з срібла — тобто як наше сонце освітлює сяєвом небесні зірки (пор. вище. Р. XX, 1-6).
57. Полімнії (Полігімнії)... — музи ліричної поезії; сестер... — інших муз.
67-69. Біда у хвилях човнику малому... — пор. вище, Р. II, 1-15. 71-72. Не помітив чарівного саду... — всіх душ восьмого неба.
73. Роза — Діва Марія.
74. Лілеї — апостоли.
88. Красива квітка... — Діва Марія.
91. Пара моїх світел... — моїх очей.
92-93. Радісність зорі... — Діви Марії.
95. Вінцевий пломінь... — архангел Гавриїл.
101. Кіфари ніжної... — архангела Гавриїла.
112. Царська мантія... — дев'яте небо, що оточує всі інші небеса.
119. Увінчаного пломеня — Діви Марії.
134. В Вавилонському вигнанні... — на Землі.
139. Той, хто трима ключі такої слави — апостол Петро.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА Восьме, Зірне небо. — Відповіді Данте на запитання про віру
20. Рух найвищого з вогнів... — апостола Петра.
26. У згортках... — у відтінках.
28. О сестро люба і свята! — Звернення апостола Петра до Беатріче.
37. Хай він... — тобто Данте.
46. Бакалавр — звання особи, яка закінчила університет, що давало право на здобуття докторського ступеня.
48. Не висновком — переліком причин. — На університетських диспутах дисертант мав підтвердити доказами захищувані тези.
59. Перший в раті — апостол Петро.
62. Твій славний брат... — апостол Павел (за виразом самого апостола Петра в його другому соборному посланні).
64-65. Це сутність... — визначення віри в посланні Павла до євреїв.
82. Докинула любов... — так названо тут апостола Петра.
89. Де камінь самоцвітний... — тобто віра.
93. По шкірі ветхій і новітній... — по пергаментних сторінках книг Старого і Нового завіту.
101. Діла чудесні дальші... — чудеса, про які розповідає Біблія.
126. Куди прудкіше од юнацьких ніг... — За євангельською легендою, до гробниці Христа Петро зійшов першим, випередивши Іоанна.
131. Волею... — до обертання.
137. Ви... — тобто апостоли.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТА
Восьме, Зірне небо. — Туга за батьківщиною. — Апостол Яків. —
Відповіді Данте на запитання про надію. — Апостол Іоанн. — Небесне
сяйво і земні очі
4-5. Лють, яка збавля мене кошари... — рідної Флоренції, яку через люту ворожнечу "чорних" і "білих" поет мусив покинути, як виявилось, назавжди.
6. Не знав, що вовча зграя виробля... — Не знав про всякі злочини політичних ворогів Данте.
7. З іншим голосу і вовни статком... — вже посивілим і прославленим як автор "Божественної комедії".
9. В хрещальні, де я світло взнав малятком. — У баптистерії Сан-Джованні, спеціальному храмі, де відбувався обряд хрещення над усіма флорентійськими малятами.
12. Петро витав у мене над чолом. — 3 вогню, яким апостол оточив поета наприкінці попередньої пісні.
13. Тут хтось наблизився... — апостол Яків.
14. Перший... — апостол Петро (див. Р. XXIV, 19-21).
17-18. Ідуть в Галісью... — мова йде про численних пілігримів, які збираються в Сантьяго де Компостела, в іспанській області Галісії, до гробниці апостола Якова.
24. / страву вславили удвох вони — див. вище, Р. XXIV, 1-6.
30. Ти місто наше описав... — у соборному посланні апостола Якова в Новому завіті.
31. Повідай про надії кожну риску — тобто почни мову з Данте про надію, як Петро розмовляв з ним про віру.
32-33. її ж тобі побачить довелось... — За євангельською легендою, тричі Христа супроводили тільки три апостоли — Петро, Яків та Іоанн, в яких богослови вбачали уособлення віри, надії та любові, — цим тлумаченням, як бачимо, і скористався Данте.
38. До тих вершин... — до Петра і Якова, глянути на яких поет не зважувався.
57. Хоч він іще воює із судьбою — хоч він ще живе на землі.
72. Найвищий пана вишнього співець — цар Давид.
80. Святого пломеня... — апостола Якова.
84. До пальм звела... — до мученицької смерті.
91. Ісайя мовив... — див. книгу пророка Ісайї у Старому завіті, LV1, 7.
92. Подвійних шат — блаженство душі і тіла.
96. Твій... брат — апостол Іоанн, що розповідав в "Апокаліпсисі" про блаженство обранців, убраних у білий одяг.
100. Один з тих пломенів... — апостол Іоанн.
101-102. Якби схожим став кристал... — 3 21 грудня до 21 січня при заході сонця з'являється над нашим обрієм сузір'я Рака, ховаючися знов, коли сонце сходить.