93. Чом плід гіркий в солодкого насіння — тобто як від щедрого батька (Карла II) міг народитися жадібний син (Роберт).
103. Кидається луком... — впливом світил (порух, згаданий у 99).
109-ПО. Сталість, що водить ці зірки... — ангели (див. прим. Р. II, 129).
120. Ваш мудрець — Арістотель, який доводив потрібність поділу праці для суспільного благоустрою.
123. Різний плід на різному корінні — тобто схильності і здібності.
124-126. Ксеркс (персидський цар V ст. до н. є.) — тип воїтеля; Солон (афінський законодавець VII ст. до н. є.) — тип державного діяча; Мельхіседек (біблійний священнослужитель) — тип церковника; ...той самий, чий син... — міфічний архітектор Дедал, батько Ікара, тип учено-го-винахідника й митця.
127-129. Круговорот природи... — Зміст: кружіння світил, що впливає на людську природу, виконує своє призначення, не звертаючи уваги на походження людини.
130-131. Ще в материній утробі Ісав (з Біблії) не скидався на свого брата-близнюка Якова (пор. нижче, прим. Р. XXXII, 68).
132. Квірин. — Ромул, легендарний перший римський цар, був сином незнаного батька, але вважали його за сина бога Марса.
133-135. Народжена природа... — Зміст: потомки були б усім схожі на предків, коли б не втручання небесного промислу.
145. Призначеного на воєнну славу... — натяк на другого сина Карла II, Людовіка, для якого батько обрав церковну кар'єру.
147. Молитвенику... — Натяк на наймолодшого сина Карла II, Ро-берта (див. вище, прим. 76-78), який полюбляв проповіді та молитви.
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА
Третє, Венерине небо. — Духи велелюбних. — Куніцца да Романо. — Марселець Фолько. — Раава. — Римський двір
1. Клеменца. — Більшість коментаторів, наводячи різні докази, погоджується на тому, що це дочка, а не дружина Карла Мартелла, яка мала таке саме ім'я і була дочісою угорського короля.
2. Скільки зла його сім'ї... — Права його сина Карла-Роберта на неаполітанський трон перехопив дядько, Роберт.
13. Ще блиск себе до нас наблизив... — Куніцца да Романо (1198— бл. 1279), сестра Едзеліно (див. нижче, прим. 29-30), що уславилася своєю непорядною поведінкою (мала трьох чоловіків і багатьох коханців, серед яких був і провансальський трубадур Сорделло, з яким поет зустрівся в Передчистилищі), а на старості звернулася до справ милосердя і в 1265 р. у Флоренції відпустила на волю всіх кріпаків, що дістались їй у спадок від батька й братів.
26-27. На землях... — це Тревізанська марка (область), розташована між землями Венеції, з її головним островом Ріальто, і горами, з яких стікають річки Брента й П'ява.
28. Не така й велика... — невисока гора з замком Романо.
29-30. Факел — падуанський тиран Едзеліно да Романо (1194-1259). Існували перекази, що його матері наснилося, ніби вона народила запалений факел, який попалив усю Тревізанську марку.
40. Цей сотий рік зросте у п'ять разів — п'ять разів, у розумінні багато разів, настане, як нині (1300), останній рік століття.
42. Друге... життя... — посмертну славу.
44. Між Тальяменто зі сходу й Адідже з заходу — в Тревізанській марці.
46-48. Зміст: ворожі імперії падуанці біля вірної Генріхові VII Вічен-ци, яку вони обложать, заповнять своїми тілами і кров'ю болото Бак-кільйоне (в твані інакшою водою підпливе), бо проти них виступить імперський намісник Кангранде делла Скала (в 1314 p.).
49-51. Де збіглись води в Сілі та Каньяні... — в Тревізо, де безтурботно править Ріццардо або Ріккардо да Каміно, якого підступно вб'ють в 1312 р. З його тестем Ніно ді Вісконті поет відновив давню дружбу в Передчистилищі (Ч. VIII, 52-84), а в колі гнівливих чув гарні слова про його батька — "добряка Герардо" (Ч. XVI, 124 і далі).
52-60. Зло таке учинить пастир нечестивий... — Алессандро Но-велло, єпископ міста Фельтро, видасть гвельфам феррарських емігрантів, які звірилися на його слово, і їх буде страчено (1314).
54. Мальта — папська в'язниця (загальна назва).
61-63. Престоли — ангельський чин (див. далі Р. XXVIII, 104).
67. Інша радість... — інша радіюча душа. Це — Фолько (Фолькет) Марсельський, провансальський трубадур, виходець з купецтва, який, втративши під старість усіх своїх титулованих і вінценосних покровителів, особливо покровительок, став ченцем, а з 1205 р. єпископом тулузьким; виступав як один з найлютіших переслідувачів альбігойців (жорстоко придушений в 1209-1229 pp. "єретичний" рух безправних і убогих народних мас у Південній Франції). Вмер 1231 р.
72. Унизу — у Пеклі.
77. Кожне полум'я благословенне... — серафими.
82-87. Найбільший діл... — Зміст: Середземне море так далеко заходить на захід, що небесне коло, яке становить в його західній частині крайнебо, у східній частині стає меридіаном. Середньовічна географія вважала, що воно поширюється на 90 градусів довготи.
88-90. Марсель, де жив Фолько, лежить посередині між гирлами Ебро і Магри.
91-92. Місто Буджея (араб. Беджая) на африканському березі лежить майже на одному меридіані з Марселем.
93. Де кров ще й досі хвилі зогріває. — За більшістю давніх коментаторів, натяк на морську перемогу Деціма Юнія Брута (49 р. до н. є.); але новітні дослідники згадують з цього приводу набагато пізніший епізод, що відбувся вже на самому початку другої половини XIII ст., безпосередньо перед народженням Данте: невдалий опір Марселя та інших прованських міст на чолі з останнім місцевим трубадуром Боніфасом де Кастелланом проти нового владаря Карла Анжуйського, який з'явився на півдні сучасної Франції після свого одруження з Беатрісою, дочкою останнього графа Прованського Раймунда Беренгарія IV (пор. прим. Р. VI, 128-142), щоб підкорити збройною рукою "свій посаг" і приєднати його до родових земель, ліквідувавши незалежність Провансу. Подія ця, звичайно, більше ніж стародавня пригода, могла імпонувати нашому поетові, хвилювати його, особливо як згадати його ненависть до всіх ворогів єдиної Священної Римської імперії, зокрема до Карла, якого він картав при всякій нагоді.
97. Белова дочка — Дідона (див. вище, Р. VIII, 9), яка своєю любов'ю до Енея зганьбила пам'ять вмерлого свого чоловіка Сіхея, а також Креуси, теж покійної Енеєвої дружини.
100-101. Ні зведена дівчина... — легендарна фракійська царівна Філлі-да, яка жила недалеко від Родопських гір; вона повісилася, коли її наречений, афінський царевич Демофонт, довго не повертався з подорожі на батьківщину.
101. Алкід — Геркулес, прославлений герой давньогрецьких міфів, якому його жінка, ревнуючи до Іоли, дала отруєну одежу кентавра Нес-са, і Геркулес загинув.
116. Раава — біблійний персонаж, блудниця з філістимського міста Ієрихона, яку християнська церква вшановує за те, що з любові до Бога "єдиного, вічного" (тобто єврейського) вона зневажила земні минущі чесноти — любов до батьківщини й до свого народу — і допомогою шпигунам з війська Ісуса Навіна (який, ставши Мойсеевим наступником, завойовував "філістимську землю", тобто Палестину) сприяла черговій його перемозі й руйнуванню свого рідного міста.
123. Звитяги, що здобув, прип'явши кисті... — розіп'ятий на хресті.
124-125. Славі... Ісусовій... — тобто Ісуса Навіна (див. вище, прим. 116).
128. Того, хто перший встав проти Творця... — тобто проти диявола.
130. Проклята квітка ця... — золотий флорин з викарбуваною на одному боці лілеєю (гербом Флоренції).
134. Звід Декреталій... — старанно вивчаються лише папські декре-талії (на той час папи Боніфацій VIII та Іоанн XXII, яких так не любив Данте, випустили шосту і сьому збірку їх), тобто постанови, що регулюють церковне право, на яких духівництво намагається мати якнайбільше вигід.
135. Це на їхніх берегах почуто — з великої кількості додатків, дописів та приміток.
137. Байдужий їм той Назарет... — тобто те, що Палестина під владою магометан. До Назарета, за євангельською легендою, архангел Гав-риїл прилітав сповістити Діву Марію, що вона народить Христа.
142. У себе скоро винищать весь блуд — незабаром будуть визволені з-під влади поганих пап, які забувають, що вони "чоловіки церкви", і віддають своє серце жадобі й любові до скарбів.
ПІСНЯ ДЕСЯТА
Піднесення на четверте, Сонцеве небо. — Духи учених. — Фома з Аквіно. — Схоластичні і давні богослови та мудреці
7-9. Зведи, читачу, зір свій на висоти... — Зміст: підведи погляд до небесних сфер і зупини його у точці перетину екватора й зодіаку, де певний рух стрічає рух навпроти, тобто добовий рух світил зі сходу на захід і річний рух планет з заходу на схід.
11. Митець — Бог.
14. Похилий круг — зодіак.
16-18. Якби планети йшли не в площі дуг... — Зміст: якби площина зодіаку збігалася з площиною екватора, то сил у небі зникло б вщент немало, бо вплив планет (разом з ними й Сонця) охопив би на Землі тільки вузьку смугу, і на землі загибло б все навкруг, біля екватора від спеки, у помірних поясах — від одноманітності сезонів року, у полярних — від холоду.
28. Природи величавий майордом... — Сонце; майордом — вища службова особа у ранньосередньовічній державі.
31-33. Із перехрестям, що списав я вище (див. рядок. 8)... — Перебуваючи у дану пору року, тобто незабаром після весняного рівнодення, недалеко від перетину екватора і зодіаку, сонце наблизилось до тропіка Рака, рухаючись (як поясняв Птолемей) гвинтоподібно, і з кожним днем усе раніше сходило над земним обрієм.
34. І я з ним був... — тобто: я вже вступив у Сонце.
63. Мою суцільну мисль дрібнив на кришку. — Поетова мисль під впливом погляду Беатріче звертається також на навколишнє оточення.
69. Дочка Латони — тобто Діана, богиня Місяця.
82. Одне з них почало... — Це душа Фоми Аквінського, схоластичного філософа і богослова (1225-1274) , вчення якого на той час римська церква засуджувала, але згодом воно стало за основу найреакційніших течій у католицизмі ("томізму").
94. Я — в отарі був ягня дрібне... — тобто був ченцем домініканського ордену (пор.