1030] До серця; жінка вміє співчуття знайти.
Все інше, сестро, якось уладнається.
ІФІГЕНІЯ
На вас дивлюсь в надії, дорогі мої!
Від вас залежить — буду я щасливою
Чи пропаду тут, усього позбавлена:
Вітчизни, брата і сестри коханої…
Скажу спочатку: ми, жіноцтво, мусимо
Сприяти одна одній, пильно дбаючи
Про всі ті справи, що жінок стосуються.
Не зрадьте ж таємниці, поможіть відсіль
1040] Втекти! Мовчанка — чимале достоїнство.
Одна в нас трьох, найближчих, доля, бачите:
Втекти в Елладу або тут загинути.
Врятуюся — то й вас я поверну колись
Додому. І тебе, й тебе благаю я,
Подаючи правицю, доторкаючись
Обличчя, до колін вам припадаючи,
Молю вас діточками, батьком, матір'ю,
Усім, що найдорожче!.. Ну, то згодні ви,
Чи ні?.. Якщо од мене всі відвернетесь —
1050] Кінець мені, та й нещасливцю-братові!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ти не хвилюйся, наша повелителько,
Подбай про свій рятунок. Що тут чули ми,
Про те — ні слова, Зевсом присягаємось.
ІФІГЕНІЯ
За доброту — спасибі. Хай ведеться вам!
(Орестові й Пілиду).
А ви — в святиню! Бо сюди за мить якусь
Володар цього краю прийде — глянути,
Чи вже вівтар полито кров'ю вашою.
(Орест і Пілад входять у храм).
Ножа в правиці батька ти спасла мене;
1060] Врятуй і тут ще — і мене, й супутників,
Хай в слові Феба люди не зневіряться!
Покинь цей край суворий: не для тебе він —
В Афінах благодатних — ось де б личило
Тобі, преславна діво, поселитися…
(Входить у храм). [374]
СТАСИМ ДРУГИЙ
ХОР
Строфа І
Пташко — ти, що край скель морських,
Де, біліючи, хвиля б'є,
Піснею сиплеш сумною!
Знає обізнаний, що то за сум:
Скиглиш за мужем день при дневі.
1070] Так от і я свій журливий сную
Спів — алкіона безкрила:
Тужу тут без еллінських свят,
Тужу тут без Діви, котра
До породіллі спішить на поміч, —
Без Артеміди, що славну свою
Має оселю в підніжжі Кінфу,
Де лапастої пальми тінь,
Де розлоге лавра гілля,
Де оливи священної зелень срібляста,
1080] Милий схов для роділлі — Лето
Над озера плесом округлим,
Де найчистішим співом лунким
Лебідь музам слугує.
Антистрофа І
Скільки, скільки-то сліз гірких
З лиць у мене струмочками
Збігло, коли повалились
Батьківські мури і я на судно,
Гнана, зійшла між списи та весла!..
Продана дорого, я аж на цю
1090] Варварську землю ступила,
Й відтоді цій діві сумній,
Агамемнона доньці служу —
Жриці богині, що ланей вбиває,
Та не овечу ллємо ми їм кров…
Заздрю я тим, що нещасні зроду:
Той не чує страшної ваги,
Що на ньому тяжить із самого дитинства.
Кого ж доля все пестила,
1200] Для того страшна переміна,
Бо після щастя — горя зазнать,
Ой, як важко людині!..
Строфа II
Скоро спінять темну хвилю
П'ятдесят аргоських весел — [375]
Ти по морю судном майнеш.
Пан, охоронець гір, заграє
В дудку, склеєну воском
Розгонисто — в лад веслярам.
Феб, задзвенівши на лірі своїй
1210] Семиструнній, до світлих Афін
Супровідником буде тобі.
В сплесках весел рухливих
Ти віддалишся од мене:
Парус, метнувшись, мов птаха, Над провою,
Ген відсіля пожене
Корабель бистрохідний.
Антистрофа II
От мені б на шлях той злинуть
Ген, де сонце кружля вогненне!..
Звідти, вгледівши отчий дім,
1120] Нетерпеливі, бистрі в леті
Я вспокоїла б крила.
Вплелася б у барвний танок —
Як на весіллі гучнім колись,
Діва між дів, у танці пливла
Перед ненькою… Кроком легким,
Блиском вроди своєї
В подруг я заздрість будила:
Шати квітчасті й волосся, що хвилями
Пишно по плечах спадало, мене
1130] В тінь м'яку сповивали.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Входить Ф о а н т; на порозі храму із статуєю в руках появляється Іфігенія
ФОАНТ
(не помічаючи жриці)
А де ж тут, щось не бачу, жінка-еллінка,
Що храм цей доглядає? Чи палають вже
Тіла чужинців на вогні жертовному?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Та ось вона, владарю… запитай її.
ФОАНТ
Ти що?.. З підніжжя рушити наважилась
Богині образ, донько Агамемнона?..
ІФІГЕНІЯ
Владарю, перед входом зупини свій крок! [376]
ФОАНТ
Щось трапилось у храмі, Іфігеніє?
ІФІГЕНІЯ
Стули вуста! Святиня — не для слів лихих.
ФОАНТ
1140] Про що ти?.. Говори-но зрозуміліше!..
ІФІГЕНІЯ
Нечистих ви для жертви привели людей.
ФОАНТ
А що це: певність чи лише припущення?
ІФІГЕНІЯ
Од них сама богиня відвернулася.
ФОАНТ
Сама? Чи, може, у ту мить земля стряслась?
ІФІГЕНІЯ
Сама. До того ж вічі їй зімкнулися.
ФОАНТ
Все через те, що жертви заплямовані?..
ІФІГЕНІЯ
Будь певен. Що вчинили — будь-кого жахне.
ФОАНТ
Людину нашу вбили — там, на березі?
ІФІГЕНІЯ
Еге ж, убили, та не тут, у себе ще…
ФОАНТ
1150] Кого ж то? Бач, цікавість узяла мене.
ІФІГЕНІЯ
Мечем у груди неньці спільно вдарили.
ФОАНТ
О Фебе! Й варвар, певно, б не наважився!
ІФІГЕНІЯ
Уся Еллада прокляла, прогнала їх.
ФОАНТ
Тому й виносиш із святині статую? [377]
ІФІГЕНІЯ
З оскверненого храму — на ефір ясний.
ФОАНТ
А як про їхній злочин ти довідалась?
ІФІГЕНІЯ
їх випитала, гнів богині бачачи.
ФОАНТ
Пізнати вихованку хитрих еллінів!..
ІФІГЕНІЯ
Ще й звабою хотіли задобрить мене.
ФОАНТ
1160] Приємною для тебе вістю з Аргосу?
ІФІГЕНІЯ
Єдиний брат мій, кажуть, у добрі живе.
ФОАНТ
Гадають, вістці рада, порятуєш їх…
ІФІГЕНІЯ
Живе ще батько й гараздує начебто.
ФОАНТ
Ти ж вірною богині залишилася?
ІФІГЕНІЯ
Ненавиджу Елладу — мою кривдницю!
ФОАНТ
Так що робить нам із двома чужинцями?
ІФІГЕНІЯ
Закон і звичай давній поважати слід.
ФОАНТ
То в чім затримка? Маєш воду… меч он є…
ІФІГЕНІЯ
Омити кров з них мушу, як обряд велить.
ФОАНТ
1170] Омиєш у джерельній чи в морській воді?
ІФІГЕНІЯ
Омити скверну здатна лиш морська вода. [378]
ФОАНТ
Прислужишся богині, їх очистивши.
ІФІГЕНІЯ
Сповню тим самим краще свій обов'язок.
ФОАНТ
Та й легко: хвиля побіч храму хлюпає.
ІФІГЕНІЯ
Е, ні! Обряд складніший… незатишно тут.
ФОАНТ
Веди їх, значить, далі й від моїх очей.
ІФІГЕНІЯ
Омити в хвилі мушу також статую.
ФОАНТ
Дихнули на пречисту вбивці матері?
ІФІГЕНІЯ
Інакше б із підніжжя не зняла її.
ФОАНТ
1180] Твоя побожна пильність гідна подиву;
Тобою люд весь недарма захоплений.
ІФІГЕНІЯ
Знаєш, що мені потрібно?
ФОАНТ
Поясни, то знатиму.
ІФІГЕНІЯ
Слід чужинців пов'язати.
ФОАНТ
Та куди ж то їм тікать?
ІФІГЕНІЯ
Вірить еллінам не можна.
ФОАНТ
(охоронцям)
Гей, за путами ідіть!
ІФІГЕНІЯ
Хай ведуть сюди прибульців. [379]
ФОАНТ
Ну, а як же? Певна річ.
ІФІГЕНІЯ
Хай їм голови покриють.
ФОАНТ
Бо ще й сонце осквернять.
ІФІГЕНІЯ
Дай мені ще охоронців.
ФОАНТ
Ну, звичайно. Ось вони.
ІФІГЕНІЯ
Посланця пошли до міста…
ФОАНТ
Що ж він мав би сповістить?
ІФІГЕНІЯ
Щоб усі лишались дома…
ФОАНТ
Осквернитися могли б?..
ІФІГЕНІЯ
1190] Саме так. Бо це — зараза.
ФОАНТ
(слузі)
Йди, і всім оголоси.
ІФІГЕНІЯ
Щоб ніхто й не глянув зблизька…
ФОАНТ
Як про місто дбаєш ти!
ІФІГЕНІЯ
І про друзів найдорожчих…
ФОАНТ
Це мене стосується?
ІФІГЕНІЯ
Ти лишайся біля храму.
ФОАНТ
Що робити тут мені? [380]
ІФІГЕНІЯ
Храм очистиш смолоскипом.
ФОАНТ
Щоб у чистий ти ввійшла?
ІФІГЕН ІЯ
Як лише чужинці вийдуть…
ФОАНТ
Що мені робити слід?
ІФІГЕНІЯ
Заслонить полою вічі.
ФОАНТ
Щоб і сам не осквернивсь?
ІФІГЕНІЯ
А затримаюсь там довше…
ФОАНТ
Скільки ждати повелиш?
ІФІГЕНІЯ
Не хвилюйся.
ФОАНТ
Розумію. Поспіх тут пошкодив би.
ІФІГЕНІЯ
Лиш би все на добре вийшло, як гадаю!..
ФОАНТ
Хай щастить!
ІФІГЕНІЯ
1200] Але ось ведуть чужинців і прикраси он несуть
Для богині, ось ягнята, щоб омити кров'ю кров,
Ось палають смолоскипи — все готове, щоб могла
Я очистити пришельців і богиню в той же час.
Од обряду — якнайдалі відійти я всім велю:
Й тим, хто чистими руками прислуговує богам,
Як і тим, хто йде до шлюбу, й тим,
що в тяжі, — відсіля
Утікайте, щоб на себе не накликати біди!
Доню Зевса і Латони, діво владна! Хай-но з них
Я відмию кров належно, — буде чистий в тебе храм,
1210] Буду я щаслива знову. Інше — знатимуть самі,
Хоч мовчу, боги небесні й ти, володарко лісів. [381]
СТАСИМ ТРЕТІЙ
ХОР
Строфа І
Що за чудо — син Лето,
Зроджений на врожайних
Світлих долах делійських! —
Красень злотоволосий,
Вмілий на лірі гравець, а ще й луком
Тішиться влучним. Од скель прибережних,
Залишивши ті славні місця,
Де вдатний син народивсь,
1220] Ген на парнаські верхи
Із дитям подалася Лето —
Де джерела, де все довкіл
Гучно Вакха вславляє.
Де, лисніючи темною спиною, змій,
Приховавшись під лавра густим гіллям, —
Надр огидне поріддя, —
Віщування підземного місце беріг.
Ти його, забавляючись ще на руках
Материнських, убив, о Фсбе,
1230] І пророчню божественну там посів —
Золотий ясновидця триніжок —
Правди чистої престол —
І відтоді ти з місця того
Смертним почав майбуття прорікать.
А твій храм — де землі серединне
Місце — біля джерел кастальських.
Антистрофа І
Та, як тільки син Лето
Доньку Землі — Феміду
Вигнав з пророчого місця,
1240] Тут же Земля породила
Юрми нічних сновидів, що вмирущим,
Поки в печері, в пітьмі вони спали,
Роз'ясняли недавнє і тс.
Що було, що буде колись.
Так-то за доню свою
Одімстилася мати — Земля:
Відняла в Аполлона гучну
Славу бога-пророка.
Та прудкою стопою подавсь на Олімп
1250] Наш володар і Зевсів престол охопив —
Ще ж дитина — руками:
"Із піфійського храму, — благав, — прожени
Гнів Землі й сновидінь безголосих юрбу!" [382]
Засміявсь той: таке хлоп'я ще,
А яких пишнозлотих осель запраг!..
Та погодивсь, волоссям стряхнувши.
Геть розвіяв сни нічні;
Підірвавши довіру до них,
Фебові славу колишню вернув:
1260] Хто запитує — відповідь певну
В завжди людному храмі чує.
ЕКСОД
Входить вісник.
ВІСНИК
Гей, хто тут біля храму? Гей, прислужники!
А де Фоант, володар?.. Чи пішов куди…
Постукайте-но в двері добре замкнені,
Хай швидше вийде звідти повелитель наш!
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
А втрутитися можна?.. Що там сталося?..
ВІСНИК
Втекли ті два пришельці: хитрим підступом
їм посприяла донька Агамемнона.
Чкурнули нам з-під носа, та ще й статую
1270] Вдалось їм захопити — на судно взяли.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Повірити в те годі!.. А володар наш,
За ким шукаєш, вийшов. Тут нема його.
ВІСНИК
А де він?.. Таж потрібно повідомити…
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Не знаємо… Розшукуй, де б він бути міг.
А знайдеш — так одразу сповісти про все.
ВІСНИК
Зрадливе ж те жіноцтво! От і ви, либонь,
Із тими втікачами заодно були.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ти збожеволів?.. Що нам до чужинців тих?
Біжи-но чимскоріше владаря шукать!
ВІСНИК
1280] Насамперед хай скаже хтось із певністю:
Чи тут володар, чи таки пішов кудись?..